Промінь

Кругла чаша здавалася пекельним казаном, однак навряд чи в грiшниць такi задоволенi личка.

– Господи, як добре, – Славiк подивився в небо. – І тепло… Нi, точно не Пiдмосков’я. Чуеш запах? Туi, кипариси… Це, скорiше, десь поблизу Сочi. Ти там бував?

Денис кивнув. Розмовляти не хотiлося.

– Територiя тут – супер, велика, я всiеi не обiйшов. Кущi, дорiжки. І нiкого нема, прикинь. Нi двiрника, нi сторожа. Усе автоматичне. До чого дiйшов прогрес!

– Ворота бачив? – байдуже запитав Денис. – Хвiртку? Гараж з машинами? Систему охорони?

Славiк похитав головою:

– Якщо ти про втечу, то менi воно не треба.

Менi потрiбна правильна амнiстiя.

– А що в тебе за стаття?

– Я хакер, – Славiк випнув м’язистi груди, прикрашенi драконом у кельтському стилi.

Денис промовчав. Нехай Славiк крав iз супермаркету, чи перебивав номери на крадених тачках, але «хакер» – це красиво. Нехай буде хакер.

– А ти хотiв би втекти? – Славiк примружив праве око. У нього були очi кольору пакетного чаю, маленькi, але чiпкi.

 – При тому, що все виходить, i приз у нас в кишенi?

Денис опустив повiки:

– Якщо побачиш, де тут вихiд, просто скажи менi. Хочу глянути.

– Цiкаво, – Славiк закинув руки за голову. – Я працюю за амнiстiю, Еллi – за навчальний грант в якомусь охеренному унiверситетi… Марго надiеться вилiкувати свого хлопця. А ти? Що в тебе за приз?

Денис не вiдповiв.

– Ну, добре, – Славiк посмiхнувся. – Мовчи, мовчи. Все одно не втримаешся i розколешся.

Еллi й Марго вибралися з джакузi в басейн.

Еллi пiрнула й красиво попливла над самим дном, у товщi води.

– Пливе, як змiя, – сказав Денис.

– Як русалка! – обурився Славiк. – Брутальнi дiти пiшли… Вона тобi дасть – «змiя»!

Еллi, за нею Марго вибралися з води. Еллi одним рухом голови закинула волосся назад, як у рекламi. На Дениса й Славiка полетiли бризки.

– Ще! – Славiк заiржав, як кiнь.

– Чого сидите, пенсiонери, плавати не вмiете?

– Дай менi поштовх! – Славiк пiдхопився.

 – Дай менi мотивацiю! Дай менi сенс туди стрибати, русалко!

Еллi недбало штовхнула долонями його шоколаднi голi плечi, Славiк комiчно замахав руками, балансуючи на краю басейну, шубовснув, здiйнявши хмару бризок, i поплив, демонструючи розгонистий напiвдикий кроль.

* * *

Алкоголю в буфетi не знайшлося. Обiйшлися мiнеральною водою, вечеряли розiгрiтими овочами й розiгрiтим м’ясом. Денисовi важко було жувати, вiн знайшов упаковку з супом-пюре.