Сліпий василіск

Могутнiй чудотворець —i вiн же скнара, який викликае презирливу жалiсть…

Дадон спочатку не вiрив у його подарунок. То був час страху й вiдчаю, i навальнi орди брали гору, i краiна кричала вiд жаху – так торжествуе звiроподiбний Гвалтiвник, що захопив добропорядну мотрону (жiнку), i так кричить нещасна жiнка, кинута на землю…

Безцiнний подарунок. Товстий шар позолоти на непропорцiйному стальному тiлi, на коротких крилах пiвня-вiщуна… І марно. Тому що не можна ж, i справдi, уважати угодою ту дивну обiцянку, дану чарiвниковi (чаклуновi) у вiдповiдь на його настирне прохання…

– Государю… Государю!!

У щiлини ледь вiдкритих дверей проникло жовте свiтло – нервове, танцююче, як на пожежi.

Вiн зажмурив очi – тьмяний вiдблиск здавався йому слiпучим.

Уперше, двiчi по вiсiм днiв тому за наказом птаха пiшок на схiд Тоша, i нi в кого не було сумнiву, що вiн повернеться з перемогою i купою новин; однак минуло вiсiм днiв, а звiсток вiд вiйська так i не дочекалися, зате пiвник закричав знову, повернувшись у той самий бiк, хрипко, вiдчайдушно, зi злiстю.

Мiстом покотилося збентеження i страх, i слiдом за братом пiшов Гриша – на чолi резервного загону, зосереджений i похмурий, прощаючись, запевнив батька, що все буде добре i вiн, Григорiй, звiльнить Тошу хоч i з-пiд землi… Або помститься за нього – вголос вiн про це сказати не насмiлився, та батько достатньо добре знав його, щоб прочитати похмуру рiшучiсть в очах сина, що швидко подорослiшали.

І мiсто, i палац напружено чекали вiсiм днiв, i ось пiвник знову кричить, а це означае, що тепер Дадон повинен збирати рештки вiйська i, передоручивши захист мiста дiдам-ветеранам i зеленим пiдлiткам, сам виступати на чолi останньоi роти слiдом за синами…Про долю яких вiн зараз не буде думати. Старечi сльози не допоможуть його дiтям – а ось холоднокровнiсть знадобиться i йому, i воiнам, i мiстянам, якi зараз метушаться в темрявi, стикаючись один з одним посеред палацовоi площi, iз забобонним жахом вдивляючись туди, де з хриплим ревом б’еться на шпицi аляпувате золочене чудовисько-вiсник, майже невидимий вночi жовтий птах.

Вiйсько здавалося йому великою неповороткою сiрою змiею, що розтяглася по дорозi.