Сонячне коло

Той, що стрiляв у лорда-регента, – як вiн пов’язаний iз людьми, якi тримають у заручниках Лору з хлопчаками?

Чи вiн стрiляв зовсiм не в лорда-регента?!

Думки ставали абсурднiшими з кожною секундою, найкращим виходом було перестати думати взагалi. Ірiс обняла футляр iз сопiлкою i застигла, скорчившись, на лiжку.

* * *

У дверi загрюкали кулаками о другiй годинi ночi – час Кажана. Господар, у якого Ольвiн винаймав кiмнату, вискочив у самiй сорочцi, заздалегiдь до смертi наляканий: вiн пережив бунт тут, у мiстi, i такий ось стукiт у дверi означав для нього занадто багато.

На порозi стояли стражники в чорних мундирах палацовоi охорони. Господар повiльно сповз по стiнi: безлiч разiв вiн бачив це в нiчних кошмарах.

– Майстер Ольвiн тут живе?

Ольвiн маячив на сходах поверхом вище. Господар, не в змозi видати нi звуку, пiднiс руку i ткнув пальцем: здав, не чинячи опору. Стражник подивився на Ольвiна знизу вгору: вони були ровесниками.

Обидва провiнцiали. Стражник iще не знав, як тягти людину в казан, Ольвiн уявлення не мав, що означае стукiт серед ночi.

– Поiдете з нами, – сказав стражник. – З усiма своiми штучками… з цими… з речами!

– У чому його звинувачують?! – придушено пискнув господар. Не розраховуючи на вiдповiдь, так, iз доброти душевноi. Вiн по-своему любив постояльця i дбав про нього, як про рiдного сина.

* * *

– Це ти, значить, фаршируеш черепашки музикою, як пироги сиром?

– Так, – сказав Ольвiн.

Чотири мiсяцi тому його вже викликали до палацу, щоправда, не посеред ночi. Не цей офiцер, а iнший, але в такiй же тiснiй канцелярськiй кiмнатi вимагав вiд нього «таемницi» – як помiщати музику всередину порожнiх черепашок. Ольвiн чесно все показав i розповiв. Той офiцер нiчого не зрозумiв – i не дивно: ремесла5 навчаються роками, якщо е талант. Офiцер пригрозив в’язницею, конфiскував резонатор – вартiстю, як вулиця у провiнцii Рудi Пагорби, i рiдкiстю, як величезний алмаз.

Конфiскував розчини, спiвучу сiль, черепашки, срiбний камертон. Майже мiсяць Ольвiн жив надголодь, тягаючи на ринку мiшки з рибою. Потiм йому несподiвано повернули все цiлим i неушкодженим, а за двi черепашки запропонували грошi, хорошу цiну. Черепашки були – колекцiйнi записи Ірiс Май, «Пори року». Ольвiн не хотiв би iх продавати, але, з огляду на обставини, сперечатися не було про що.