Сонячне коло

Чи чоловiк в одязi стражника. Мундир на ньому був розiрваний, обличчя закривавлене. Ольвiн глянув на нього, вiдвiв очi й вирiшив бiльше не дивитися.

Стражники, квапливо уклонившись комусь у темному кутку, розставляли речi Ольвiна – як попало. Ольвiн не поспiшав iх поправляти. В його становищi чим менше вдiеш – тим менше зробиш помилок.

Один жест людини в темному кутку – i в камерi залишилися тiльки прикутий стражник, Ольвiн i той, хто вiддавав накази. Ольвiн клiпнув; обличчя людини в тiнi було майже повнiстю закрите чорною пов’язкою, вiльними залишалися тiльки пiдборiддя та губи:

– Я хочу зберегти допит, так щоб його можна було почути заново у будь-який момент.

Ольвiн кивнув. Поправив триногу, пiдготував пальник, дбайливо встановив посудину. Витягнув iз найтоншого конверта зародок кристала на нитцi. Людина з кутка спостерiгала за ним – не очима. Вiд цього слiпого погляду хотiлося сховатись, як вiд крижаного протягу.

– Спотворення реальностi, – пробурмотiв чоловiк у кутку, звертаючись сам до себе.

– Музику, – сказав Ольвiн.

– Що?

– Музику, а не звук! – Ольвiн випростав спину. – Закони природи – закони гармонii. Музика – гармонiя у чистому виглядi. Повiтря тремтить, сповнене гармонii. Кристал росте, народжуючи новий всесвiт. Немае спотворення реальностi! Це природа… це природнiше, нормальнiше, нiж…

Вiн затнувся. Чоловiк iз зав’язаними очима уважно його слухав:

– Нiж що?

– Нiж вашi допити, – сказав Ольвiн хрипко.

Знову стало тихо. Хрипко дихав бранець пiд стiною.

– Ти провiнцiал, i я знаю, звiдки, – сказав чоловiк iз зав’язаними очима. – Рудi Пагорби, чи не так? У вашiй провiнцii не було нi рiзанини, нi страт. Ти, звiсно, можеш розповiдати менi про гармонiю…

Вiн зняв пов’язку з обличчя. Ольвiн упiзнав його, i йому стало зле. Вiн нагрубив лорду-регенту, який до того ж не гребуе спускатися у пiдвали для тортур.

– Якщо соляний кристал покласти у порожню черепашку, вiн не спiватиме – вiн випаде назовнi, – сухо сказав регент.

Розумнiше було б промовчати у вiдповiдь. Але Ольвiн вже не мiг зупинитися:

– У рiзних розчинiв рiзнi властивостi, щоб зрозумiти це, не обов’язково бути хiмiком. Спiвуча сiль називаеться так, тому що…

Бранець гучно випорожнився собi в штани. Поверх застарiлих запахiв кiмната наповнилася новим смородом. У Ольвiна слова застрягли в горлi.