Сонячне коло

Ірiс захотiлося негайно бiгти з цього мiсця – бiгти стрiмголов.

– Сюди, будь ласка…

Вона пригнулась, аби увiйти в низькi дверi з кам’яним склепiнням. Тут не було вiкон, тiльки свiчки та факели. Бiля стiни, прикутий за руки, стояв Ольвiн – чоловiк, який показав iй «Пори року».

– Та що ж ви творите?!

Вона кинулася до прикутого, стражники перехопили ii за лiктi обабiч.

– Цей чоловiк узагалi нi в чому не винен! Нi при чому! Ви, шкуродери, кати, вiдпустiть його негайно!

– Тихiше, панi Ірiс, – сказали у неi за спиною.

Вона обернулася. Лорд-регент, iз пов’язкою на очах, стояв, спершись об спинку залiзного крiсла:

– Тихiше. Не треба кричати завчасно.

Вона спробувала опанувати себе:

– Цей чоловiк нi в чому не винен.

– Що це?

Регент простягнув руку – на долонi лежала черепашка, навколо завитка вилися гострi шипи.

Ірiс опустила плечi.

– Звiдки черепашка? – тихо запитав регент. – Їi передав вам цей чоловiк, майстер на iм’я Ольвiн?

– Я купила у нього цiлу партiю! Тому що вiн розпродавав крамницю, бо…

– І ви залишили ii на стелажi в кiмнатi для музичних занять?

Вiд звуку його голосу в неi вiднiмалися ноги.

Пiт струменiв по спинi пiд шовковою блузою. Вона пошкодувала, що не стрибнула з балкона в море ще сьогоднi вранцi.

– Що ж ви мовчите?

Вона не могла говорити через спазм у горлi. Не могла видати нi звуку. Минула довга хвилина.

– Я можу все пояснити, – сказала Ірiс. – Це не те, що ви думаете… Усе не зовсiм так. Вони взяли в заручники мою сестру i племiнникiв…

Лорд-регент дивився на неi, не очима:

– І заради сестри та племiнникiв ви пiдкинули цю рiч iмператору.

Подивимося…

Вiн пiдiйшов до прикутого Ольвiна. Той мовчав i, не вiдриваючись, дивився на Ірiс. Лорд-регент приклав черепашку до його вуха.

Спливали секунди. Ольвiн спершу часто задихав, потiм трохи розслабився, глибоко вдихнув, облизав губи:

– Варiацii для флейти i барабана.

Лорд-регент ривком вiдняв черепашку. Секунду повагавшись, почав слухати сам.

Обличчя його пiд пов’язкою не мало виразу.

* * *

– Це не та черепашка, яку менi велiли пiдкинути! Зовнi вона схожа, але всерединi флейта i барабан. Це дiйсно одна з тих, що я купила у Ольвiна. А ще одну черепашку менi передав чоловiк на вулицi…

В ii кiмнатi панував розгром. Ірiс говорила i нишпорила руками серед стружок у ящику.

– …Я подумала: якщо всерединi замку е пiдглядач… покоiвка, прислуга… На око нiхто не вiдрiзнить ту черепашку вiд цiеi.