Сонячне коло

– Легендарний ювелiрний квартал, – натхненно вiв далi Алекс. – Дивiться i розкажiть потiм на континентi. Камiнь, оброблений нашими майстрами, не сплутати нi з яким iншим. Єдиний погляд, i ви скажете: так, це дiаманти з Кам’яного Лiсу… Яким прикрасам ви вiддаете перевагу?

– Я не ношу прикрас.

– Ох нi, – вiн злякано замахав руками. – Ви просто не примiряли справжнiх камiнчикiв. Один погляд, i ви не захочете звiдси йти, я обiцяю!

Екiпаж знову звернув. Стук колiс змiнився, став тихiшим на широкiй площi з помостом.

Повз вiкна проплив закопчений мiдний казан в людський зрiст заввишки. Алекс iз усмiшкою засунув штору.

– Тут уже курно, – сказав вибачливо. – На площi правосуддя в буднi торгують рибою – ринок для бiднякiв. Але навiть бiдняки в Кам’яному Лiсi… Що з вами?

– Це i е казан для страт?

Вона закашлялася, намагаючись очистити горло. Алекс пiднiс руки, нiби вiдгороджуючись од ii слiв:

– Усього лише традицiя! Ця штука просто тут стоiть, ii давно не застосовують! Але навiть у найтемнiшi часи, знаете, тiльки найстрашнiший злочин… державна зрада, замах на життя iмператора… Ох, що ж я, я ж мав передати вам…

Вiн вийняв iз кишенi й простягнув iй бiлий конверт iз золотим тисненням.

Ірiс кiлька секунд дивилася на конверт, намагаючись зрозумiти, що з ним робити, поки Алекс не допомiг iй i не зламав печатку. Всерединi було запрошення, виписане iдеальним писарським почерком: панi Ірiс Май бажали бачити на прийомi лорда-регента в його особистiй резиденцii сьогоднi о сьомiй вечора. Час Кота.

– Зараз ми поселимо вас в апартаменти – просто в палацi, з краевидом на море, – торохтiв Алекс. – У вас буде пiвгодини, щоб опорядитися пiсля дороги… Будь ласка, звернiть увагу: на прийомах лорда-регента завжди бувае тепло, навiть жарко. Вдягайтеся легко, як на прогулянку в лiтнiй полудень. Допускаються вiдкритi плечi. Ще одне прохання – не використовуйте парфуми. На прийомах це не прийнято.

Ірiс торкнулася долонею скронi:

– Пане… Алексе.

По правдi сказати, я почуваюся розбитою i зовсiм хворою.

– Вам не доведеться виступати, це не концерт! Це прийом! Ви вiдпочиватимете, розважатиметеся i…

– …І мрiю тiльки про лiжко. Можливо, лорд-регент прийме моi вибачення…

Вона замовкла, побачивши, як невловно змiнилось обличчя ii провiдника.

– Панi Айрiс, – сказав вiн м’яко. – Це Кам’яний Лiс. Вiд запрошень лорда-регента не вiдмовляються. Якщо ви хворi, я пришлю лiкаря.