Сонячне коло

Як i ранiше всмiхаючись, Алекс оглянув ii з голови до нiг i залишився задоволений:

– Ви чудово виглядаете. Вас чекае чудовий вечiр – легкi закуски, напоi, спiлкування з приемними людьми…

Вiн провiв ii по коридору до дверей, бiля яких височiли стражники у темних мундирах, iз пiками в руках. Ірiс внутрiшньо пiдiбралась; Алекс, не звертаючи на стражникiв уваги, вiдiмкнув дверi й вивiв ii на балкон.

Сонце торкнулось обрiю. Алекс смикнув шовковий шнур, балкон хитнувся i плавно пiшов угору.

Ірiс мимоволi вхопилася за бортик.

– Цей замок сповнений чудес i секретiв, – iз самовдоволеною усмiшкою сказав Алекс. – Вам сподобаеться тут, панi Айрiс. Нiчого не бiйтесь, поводьтеся так, як звикли. Будьте собою.

* * *

– Панi Айрiс Май! – оголосив церемонiймейстер.

Усi голови повернулися до неi; у просторiй залi горiли камiни, хоча зовнi було зовсiм тепло. Блищали очi, блищало дорогоцiнне камiння в мочках вух i на алебастрових шиях; чоловiки i жiнки, одягненi зi стриманою розкiшшю, дивилися на Ірiс iз iнтересом: вони знали, хто вона така.

Що, коли хтось iз них зараз передасть iй послання?!

– Ласкаво просимо, панi Айрiс, – лiтня дама простягнула iй м’яку руку. – Ласкаво просимо до Кам’яного Лiсу.

У неi були неочiкувано сильнi холоднi пальцi. У волоссi виблискували дiаманти.

– Ваш вiзит – висока честь, – плечистий чоловiк у вiйськовому мундирi дочекався, поки Ірiс подасть руку сама. – Почувайтесь як удома! Лорд-регент прибуде з хвилини на хвилину.

Вони називали своi iмена, вона кивала, потискувала руки i тут же забувала, як кого звуть. Вони побiжно згадували свое становище – урядовцi Кам’яного Лiсу, державнi радники, чиновники з мiськоi управи, аристократи; в кутку пив вино капiтан пароплава, на якому приiхала Ірiс.

Вона не повiрила своiм очам. Капiтан тримався осiбно, був пригнiчений, по обличчю градом котився пiт. Може, саме вiн мае «повiдомити пiсля прибуття», чого хочуть вiд неi шантажисти?

Ірiс зробила крок уперед, натрапила на його погляд i позадкувала.

Нi, вiн не шукав iз нею зустрiчi. Вiн за щось ненавидiв ii. Ірiс згадала слова Алекса: «Капiтана чекае розгляд» – через те, що Ірiс Май прибула iз запiзненням…

Слуга пiднiс келих. Ірiс похитала головою. Подивилась у пошуках простоi води; гостi неголосно розмовляли, розбившись на невеликi групи, здаеться, втративши до неi iнтерес.