Сонячне коло

Гостi вишикувалися нерiвною шеренгою, лорд-регент iшов повз цей iмпровiзований стрiй, потискуючи руку кожному, напiвголосом кажучи кiлька слiв, вислуховуючи вiтання. Пов’язка закривала його лоб, очi й вилицi. Усi трималися так, нiби це була природна рiч.

Ірiс пошукала очима Терезу – i побачила ii серед iнших. Лорд-регент якраз пiдiйшов до неi, i Тереза по-дружньому простягнула руку. Вiн про щось запитав, й Ірiс моментально зрозумiла, що мова йде про неi; Тереза всмiхнулась i вiдповiла:

– Ти мав рацiю, Ерно.

Лорд-регент повернув голову, Ірiс вiдчула, що ii розглядають. Чим вiн дивиться, подумала вона, вiдчуваючи, як у скронi починае пульсувати новий бiль.

Тепер вiн iшов просто до неi – через залу, повз гостей, якi шанобливо розступилися.

– Із прибуттям, – вiн простягнув руку без рукавички. Ірiс нiчого не залишалося, як торкнутися його долонi, сухоi та прохолодноi.

– Чого ви боiтеся? – запитав вiн наступноi митi, не випускаючи ii руки.

– Чудове мiсто, – не до ладу вiдповiла Ірiс.

Куточки його губ опустилися донизу:

– У вас болить голова? Запросити лiкаря?

– Доктор… уже… дав менi лiки, – Ірiс захотiлося висмикнути долоню, вона насилу втрималася.

– Ви втомилися, – сказав вiн повiльно. – І вас щось турбуе. Сподiваюся, це не я вас налякав?

– Усе так незвично, – Ірiс нервово засмiялася. – Менi доводилося бувати… на прийомах, але нiколи – в iмператорському палацi. Вибачте мое хвилювання.

Вiн випустив ii руку:

– Вiдпочивайте.

Ірiс раптом поспiшила:

– Я хотiла ще сказати…

Уже вiдходячи, вiн обернувся:

– Що?

– Капiтан не винен у тому, що судно запiзнилося, – твердо сказала Ірiс.

– Дякую, – вiдповiв вiн пiсля паузи.

Натягнуто посмiхаючись, Ірiс дивилась, як регент iде до капiтана в кутку i, не простягнувши руки, щось запитуе. Капiтан довго вiдповiдае, i пiт блищить у нього на лобi. Пауза; регент кивае, щось говорить i вiдходить; капiтан стоiть очманiлий, i на обличчi у нього написане колосальне полегшення; вiн хапае келих iз тацi слуги, що пробiгае мимо, i випивае залпом, утирае пiт…

– На прийомах бувають рiзнi люди, – сказала Тереза, що несподiвано опинилася поруч.

– Це я сказала лорду-регенту, що капiтан не винен, – Ірiс усмiхнулася ширше, вiдчуваючи, як натягуеться шкiра на обвiтрених губах. – І вiн менi повiрив.

– Ви благородна людина, – Тереза пригубила вiд свого келиха.