Страта

– А куди, власне, належить…

Петер зiтхнув. Витягнув iз-пiд столу свiй плаский портфель, а звiдти – заздалегiдь заготовлений аркуш:

– Ось… прочитайте, сподiваемось, ви зголоситесь.

Ірена пробiгла очима текст – це була пiдписка про нерозголошення державноi таемницi. Їй чомусь стало весело. Мiсцезнаходження Анджея е державною таемницею! Давно пора. Давно пора оголосити дослiди цього нiкчеми зброею тактичного значення, а у похмурому настроi – i стратегiчного… І, розсердивши як слiд, скидати його на позицii ймовiрного противника.

Петер насупив брови. Йому незрозумiла була ii усмiшка.

Вона знизала плечима:

– Зроду не вникала у вашi таемницi…

– Це, власне, формальнiсть, – м’яко сказала жiнка. – Але без вашого пiдпису ми не можемо…

«На канапу… – подумала Ірена стомлено. – І днiв зо два не висовувати носа з-пiд пледа. Вiдновлювати внутрiшню екологiю…»

Вона таки пiдписала. Петер довго вдивлявся в папiр, нiби сумнiваючись у справжностi Ірениного автографа.

Мiж тим офiцiант принiс смаженину, i документ спiшно прибрали – вiд жирного соусу подалi.

– Бачите… Основна спецiальнiсть вашого колишнього чоловiка – моделятор.

Гарячий соус стiкав краплями – м’ясо, просмажившись над вогнем, неначе побажало знову прибрати первинного вигляду i скористалося кривавим томатом. «Ось так i жiнки…» – подумала було Ірена, але доводити повчальну думку до кiнця не вельми хотiлося.

– Отже, моделятор, – голос Петера знизився до шепоту.

– Мiй колишнiй чоловiк, – мимохiдь виправила Ірена.

– Ваш колишнiй чоловiк… створив функцiонуючу чотиривимiрну модель. У тимчасовому режимi десять до одного…

– Добре, – автоматично кивнула Ірена, бо обое ii спiврозмовникiв явно чекали хоч якоiсь реакцii.

Жiнка поперхнулась. Петер глитнув шмат:

– Ви не зрозумiли… Вiн перебувае ВСЕРЕДИНІ моделi. Ми маемо вiдомостi про те, що вiн живий i здоровий… В той же час його поведiнка наводить на думку про шок.

Іренi уявився Анджей, котрий сидить всерединi свого сiрникового мiста – найвища вежа ледь дiстае йому до плеча. «Це? Дурницi, так, моделька…»

– Я щось не дуже вас розумiю, – зiзналася вона вiдверто. – Але обiцяю подумати.

* * *

…Приблизно мiсяць тому вона отримала листiвку без пiдпису. Текст був надрукований безликим принтером, але вона вiдразу зрозумiла, хто вiдправник.