Страта

 – Зараз данi розгортаються в реальному часi, для наочностi й для зручностi. Хоча – ви пам’ятаете – модель працюе в хронорежимi десять до одного…

Ірена не сказала нi слова.

Їй складно було повiрити, що самолюбне серце Анджея здатне битися напоказ, у динамiках. У якийсь момент iй стало мулько – нiби якусь iнтимну подробицю виставили для загального огляду…

– Вiн притомний, – сказав Петер, дивлячись на кавову чашечку у власних руках. – Експеримент тривае ось уже мiсяць… реального часу.

У нас колосальна перевитрата енергii. Модель вже необхiдно згортати… Якщо вiн цього не робить – вiн неадекватний.

Ірена взяла чашку з його рук i жадiбно сьорбнула. Торкнулася долонею шиi, ловлячи власний пульс; серце Анджея завжди билося повiльнiше. «Удав, – казала Ірена свого часу. – Холоднокровна сита змiюка…»

Вона поставила каву на блюдечко. Вона УСВІДОМИЛА, i мiрнi удари перестали бути фонограмою. Це дiйсно билося серце – цiлком певноi, знайомоi Іренi людини…

– Справа ось у чому, – Петер зiтхнув.

 – Ми… гм, володiемо можливiстю… Ми можемо перервати експеримент, закрити модель ззовнi… Навiть якщо не брати до уваги пана Кромара, який в даному разi обов’язково загине… Якщо навiть не брати цього до уваги – вибух iмовiрнiсних аномалiй такоi сили… здатен… заподiяти неконтрольованi наслiдки… викликати не до кiнця вивченi процеси… Я вже не кажу про мiжнародний скандал – але простiше, грубо кажучи, нас чекае катаклiзм, який…

– Тобто як – не брати до уваги? – здивовано запитала Ірена.

Пан Петер замовк.

– Тобто що не брати до уваги? Смерть Анджея?

Пан Петер болiсно скривився:

– Нi… тобто… Рiч у тiм, Ірено, експеримент iз самого початку нiс у собi небезпеку… для життя випробовувача. Пан Кромар…

– Пан Кромар нiколи не був схильний до авантюр, – вiдрубала Ірена. – І нiколи не ризикував би життям просто так… заради наукового iнтересу.

Гадаю, вiн був абсолютно упевнений… що йому вдасться провести експеримент i залишитися живим.

– Звичайно! – Петер скривився так, що обличчя його стало схоже на здутий гумовий м’яч. – Але експеримент виявився НАСТІЛЬКИ вдалим… Що це межуе з катастрофою, Ірено. Боюся, що навiть Анджей… не мiг припустити…

Серце в динамiках билося впевнено й рiвно – але Ірена раптом похолола вiд думки, що ще секунда-двi – i воно зупиниться.