Страта

Заволають, забiгають невидимi спiвробiтники пана Петера, i сам вiн пролле каву на свiтлi штани – i тiльки вона, Ірена, залишиться сидiти нерухомо, i навiть чашка в ii руцi не здригнеться…

– Отже, Ірено, ми не можемо закрити модель ззовнi… І пiдтримувати ii життезабезпечення не можемо теж. Бо кожна хвилина iснування моделi породжуе проблеми… зокрема, вибачте, етичнi. Адже оте, створене паном Анджеем… з кожною миттю стае все бiльш… як би це пояснити… автономним. І коли воно стане зовсiм автономним… Бачите, це ракова пухлина на ймовiрнiснiй структурi реальностi…

Вiн iще щось говорив – збуджено i науковоподiбно.

Ірена пила каву i слухала, як дихае Анджей. Здаеться, i пульс, i дихання трохи прискорилися – можливо, вiн хвилюеться, чи, може, бiгае…

При словi «модель» iй уявилася збiльшена копiя сiрникового мiстечка, запакована в непроникну капсулу. І де там, власне, розiгнатися?…

Вона iронiчно посмiхнулася. Петер помiтив ii усмiшку i перервався:

– Я розумiю – все це звучить… може, фантастично або не цiлком переконливо… Але едина для нас можливiсть – знайти моделятора всерединi моделi i, повторюсь, спонукати його… примусити його завершити експеримент!

Вiн замовк.

На обличчi його, як не дивно, проступило полегшення – наче вiн нарештi переступив через вагання i вилив душу. Висловив усе начистоту.

Кава закiнчилася. Ірена з жалем заглянула в порожню чашечку. (Попросити ще, чи що?)

– Чому для цiеi… мiсii вам потрiбна тiльки я i нiхто iнший? Ви гадаете, я здатна вплинути на Анджея? Ви помиляетеся.

На нього i в кращi часи нiхто не мiг вплинути…

Петер роздратовано поклацав кнопочкою – в кiмнатi стало тихо, екран монiтора згас, несучи з собою таемницю кров’яного тиску Анджея Кромара i температури його тiла, та ще безлiчi показникiв, в яких Ірена, не будучи лiкарем, геть не розумiлась…

– Надiшлiть краще роту десантникiв, – порекомендувала Ірена серйозно.

Петер засопiв. Пiдвiвся, пройшовся по вузькому коридорчику мiж приладами, характерним жестом потираючи долонi:

– Бачите… По-перше, ми виходимо з того, що пан Анджей, м’яко кажучи, не при тямi вiд пережитого потрясiння… І жiноча м’якiсть тут куди доречнiша за грубу силу.

По-друге… вiрнiше, це по-перше i по-едине… Всередину моделi веде лише один канал. Чи за iронiею долi… чи за дивною примхою пана Анджея… чи ще з якоiсь причини – але це ВАШ канал, Ірено. Нiкого, крiм вас, модель не впустить.