Темний Світ. Рівновага

Пiдiйшов i почав про щось розпитувати; брюнетка мимоволi пiдвела брови – здаеться, цей Пiпл зумiв ii приголомшити. Вона захитала головою, навiть позадкувала; мiй новий знайомий обiйшов iх по колу, нiби принюхуючись, i повернувся до мене.

– Вона не Тiнь, – сказав заклопотано.

– Як?!

– А отак. Просто дiвка. А хлопця пiратять, i сильно.

– «Пiратять»… у сенсi?

– Ну, я це так називаю. Як фiльми скачують незаконно. Пiратським чином. Так i його зараз скачують…

– Скачують… з торентiв чи що? Людину?!

Вiн подивився на мене вже знайомим поглядом ученого верблюда, згори вниз:

– Гриша сказав, ти з позавчорашнього дня в службi Доставки?

– З учорашнього.

Вiн зiтхнув, мовляв, навчати новачкiв не наймався.

– Тiнь установила з жертвою контакт i викачуе з неi життевi сили. Так зрозумiлiше?

– Як ти знаеш? Ти що, теж бачиш цi знаки, кров на лицi…

Вiн помотав головою:

– Нi. Я чую. Нюхом.

Його нiздрi ледь сiпнулися:

– У тебе друга група кровi, парфуми Kenzo Flower By Winter Flowers, сьогоднi ти була в басейнi, iла пiцу «Маргарита» i пирiжки з м’ясом.

Я довго мовчала. Вiн доброзичливо чекав, поки я впораюся з черговим шоком.

– Я тебе боюся, – вичавила я нарештi.

– І марнуеш купу часу на непотрiбнi емоцii, – повiдомив Пiпл. – А хлопцевi залишилося жити щонайбiльше добу.

– Жити?!

– З нього качають час життя – конкретно так… За годину вiдбираеться кiлька рокiв. Завтра вранцi з хлопця буде труп.

– А що ж нам робити?!

Вiн подивився поблажливо.

* * *

Мiша i його подруга сiли в маршрутку. Я пiдняла руку, зупиняючи машину. Пригальмувала зелена «копiйка»:

– Дорогу покажеш?

Пiпл грубувато смикнув мене за лiкоть, вiдтяг од машини й кивнув водiевi, щоб iхав далi.

– Ти чого? – я вирвала руку.

– У цiй машинi вчора таке возили, що я й говорити не хочу, – сказав вiн уривчасто. – Он синя iде, спиняй ii.

Ми влiзли в стару синю «Мазду». Пiпл повiв нiздрями, але промовчав.

– Тобi, мабуть, важко, – сказала я, забувши про застiбку на губах.

Вiн запитально звiв брови.

– Ну, з таким нюхом, – уточнила я.

– Я звик.

– «Парфумер» Зюскiнда читав? – я була впевнена, що вiн зацiкавиться, але вiн байдуже похитав головою:

– Нi.

– Хоч кiно дивився?

Вiн посмiхнувся:

– Ти все-таки дуже багато базiкаеш.

Я ображено прикусила язика.