Вовча сить

Символом ii був розiрваний ланцюг, прибитий над входом до церкви. До Настi притулилася нова рабиня, теж украiнка:

– Чому вони так iдуть? Що це за церква дивна?

У цей момент iз церковних ворiт виiжджали на ослах два ченцi, поверненi обличчями до ослиних хвостiв.

– Це церква Тринiтарiiв, якi займаються викупом християн-невiльникiв… А сидять так, тому що не вважають себе гiдними iздити, як iздив на вiслюку Господь наш… Може, i мiй Степан назбирав грошей i викупить мене…

Пiзнiше приiхав до школи старезний, як свiт, згорблений, як сухе дерево, паша.

Дiвчата стояли вряд, а вiн iх уважно оглядав. Пiд суворим поглядом господаря школи Ібрагiма дiвчата кидали на купця гарячi, вогнянi погляди, виставляли груди… І з усiх вiн видiлив Настю. Вона була красива, як ранкова квiтка. Але не захотiла Настя зваблювати його. Поiхав паша незадоволений.

Покарання не змусило себе довго чекати – пригостили дiвчину як слiд канчуками, обернувши перед цим шовковими покривалами, щоб слiдiв на бiлому тiлi не залишилося.

Плакала Настя, схлипувала.

– Не пiду до цього скелета! Я вчитися хочу! Господи! Де ж ти, Степане… Забери мене!

Невiдомо, чим би закiнчилися цi побоi, дуже вже розсердився Ібрагiм, зiрвав шовки з Настi, сам узяв батiг, але прибiг учитель Абдуллах, урятував свою кращу ученицю. І крикнув:

– Помер султан наш Селiм!

Раптом стало чутно, як голосила вже вся Кафа.

– На престол вступае молодий Сулейман!

Упали молитись, i замiсть жалоби – поривання якесь:

– Аллаху Акбар! Хай сто рокiв живе султан Сулейман! Вiн буде кращий iз усiх султанiв!

Учитель Абдуллах стояв поруч iз Настею, ледь помiтно всмiхнувся iй.

Дiвчина, незважаючи на бiль, не змогла стримати цiкавiсть. Запитала пошепки:

– Чому вiн кращий буде?

Абдуллах тихо вiдповiв iз твердою впевненiстю:

– Вiн десятий за рахунком султан! Таке пророцтво, о Хюррем…

– А не передбачено нiчого про яку-небудь iз його дружин? – iз завмиранням серця слухала Настя вiдповiдь.

– Улюбленою дружиною його стане султанша Мiсафiр, що означае «чужинка».

Зiйде, як ясна зоря, в серцi падишаха, а зайде криваво над царством його. Зробить багато добра i багато бiд на всiх землях Халiфа…

Застогнала Настя чи то вiд болю, чи то вiд безсилля:

– Цiкаво було б глянути на таку жiнку!

З високих мiнаретiв кричали муедзини. Кафа молилася новому султану.

Над стародавнiм Царгородом, або Стамбулом, одним iз найкрасивiших мiст свiту, гуляла злива, розмиваючи обриси мечетей i церков.