Візит до Імператора

Усе, що так хвилювало попереднього покупця, ii, здавалося, не цiкавило зовсiм. «Цим займеться мiй юрист», – сказала вона мелодiйним низьким голосом. Їi мало турбувала сума – вислухавши мене, вона красиво махнула пещеною рукою: «Про грошi поговоримо потiм. Для мене головне, щоб сподобалося…»

Вона уважно розглянула фотографii (всi, окрiм тiеi, зi старечим профiлем. Ту я розiрвав на дрiбнi шматочки i викинув). «Коли це все можна буде побачити?» – запитала вона, дивлячись менi в очi ласкаво i владно. Менi нiчого не залишалося робити, – я пробурмотiв: «Коли забажаете…»

І вже наступного дня ми вирушили показувати товар.

Рушили караваном з двох машин: за «опелем» мого клiента слiдував чорний поважний БМВ.

Чи слiд пояснювати, як погано спав я напередоднi? Якi сни змушували мене щогодини вставати, вмикати свiтло, йти на кухню, ковтати таблетки валiдолу i валерiани?

Менi знову i знову видавалося, що посеред моеi кiмнати розпускаеться, як i в дитинствi, чорний бутон. І що цього разу я не встигну розтоптати його, перш нiж пелюстки розкриються…

Я не вмiв взяти себе в руки, i це було найсумнiше.

Я подумував навiть – Господи! – скасувати поiздку, за успiхом або неуспiхом якоi стояли не просто великi грошi – але мое добре iм’я як фахiвця…

На щастя, я добре усвiдомив, що вiдразу ж за скасуванням «оглядин» мае слiдувати негайна госпiталiзацiя… у психiатричну лiкарню.

Отож рано-вранцi караван iз двох машин перетнув межу мiста i, раз у раз провокуючи аварiйнi ситуацii, рушив до мiсця призначення.

Мiй клiент, як i минулого разу, поводився на дорозi як буцлива корова. Водiй БМВ, професiонал, слiдував за нами, як iграшкова машинка на мотузочцi – не наближаючись, але й не вiдстаючи анi на крок.

Минули шлагбаум кооперативу. У будцi з розбитим склом на цей раз виявився сторож, i я вирiшив, що це добрий знак; навiть вибоiста дорога вiд шлагбаума до ворiт маетку на цей раз здалася коротшою.

Виявилося, що в гараж одночасно можна загнати i «опель», i БМВ.

Щоправда, купувальниця цього навiть не помiтила – настiльки вразив ii маленький цегляний замок.

– Іринко, ти подивися! Ти глянь!

Іринцi було рокiв вiсiм. Красива дiвчинка з печаткою крайньоi розбещеностi на кругленькому личку блукала навколо фонтану, скептично вiдкопиливши губки.

За галявиною перед будинком носився маленький пес невiдомоi менi породи, дуже кошлатий i гавкотливий. Схоже, купувальниця привезла на оглядини всiх зацiкавлених у купiвлi осiб.