Візит до Імператора

Молодший брат сидiв, спершись на руку, прикривши долонею пiв обличчя; Кирило не слухав розмови, йому було плювати на швидкий кiнець свiту, вiн заново проживав те, що сталося сьогоднi в школi. «Обов’язково розiбратися», – нагадав собi Артем.

І знову мовчки заспiвав – мимоволi, не замислюючись: «Кiс, зась, лiвий заднiй, хвiст, зрiст, по лобi кришкою…»

– Уряд не допустить, – мати заговорила знову, – i до того ж, у нас е кiбернетики. У нас найкращi у Всесвiтi кiбернетики, ось хай вони i помiняють коди!

– Наказ на декодування – зрада Імператора.

– Якщо Імператор кинув нас напризволяще…

Мати замовкла. Нiколи i нiхто не говорив про Імператора в такому тонi.

– Імператор не може так iз нами вчинити, – сказала мати, нiби бажаючи загладити необережнi слова. – Це неможливо.

Усi знову замовкли. Матовi лампи горiли пiд стелею, клiматичний бар’ер прикривав кiмнату вiд холодного захiдного вiтру, i жовто-зеленi стебла декоративних в’юнкiв чiплялися за спинки стiльцiв. Так або приблизно так сидiли зараз мiльйони сiмей у типових кiмнатах iз декоративними в’юнками, над типовими упаковками з синтезованою iжею, з типовим подивом на обличчях: що ж буде, якщо «Метрополiя» не прийде…

Мати права, думав Артем.

Ключi та коди вiд виробничих лiнiй повиннi належати тим, хто на них працюе. Зiрки вибухають, астероiди падають; а якщо «Метрополiя» не прийде до Нового року, лiнii зупиняться…

Здаеться, вони з матiр’ю подумали про одне й те ж саме – у всякому разi, одночасно пiдвели очi i подивилися з однаковим острахом.

Артем тут же сказав перебiльшено голосно:

– «Метрополiя» прийде сьогоднi або завтра! У нас в унiверситетi всi так кажуть!

– Ми дуже спокiйно жили… – зловiсно пробурмотiв батько.

Мати стиснула губи. Вiдтодi як пiвроку тому вона не пройшла атестацiю i була звiльнена з адмiнiстративноi посади в своему департаментi, вона майже не бувала веселою, хоча батько i намагався покращити iй життя, як мiг.

– Зараз вони не пiдпишуть такий наказ, – батько торкнувся панелi, i упаковка з недоiденою вечерею пiшла в утилiзатор, – будуть ховатися одне за одного, лаятися i перекладати вiдповiдальнiсть… Але коли лiнii стануть, коли не буде води, тепла i свiтла, тодi вони все-таки накажуть розкрити декодери, ось тут-то i з’ясуеться, що нашi кiбернетики нi хрiна, вибачте, не тямлять в iмперських кодах! Адже для того, щоб оновлювати iмперськi коди, треба бути iмперським програмiстом, а не…

– Вибач! – рiзко сказала мати.

 – Це пiдлабузництво перед «Метрополiею».