Візит до Імператора

Дорослi намагалися триматися з гiднiстю, але це не завжди вдавалося. На пласких дахах, в рекреацiйних зонах масово натягали гамаки – люди годинами, вдивлялися на «Метрополiю». Старi люди казали: «Треба надивитися. Хтозна, чи побачимо наступного разу…»

З iнформацiйних мереж прийшло коротке звернення Імператора до пiдданих Варти. Імператор привiтав усiх, особливо молодих, якi вперше побачили прибуття «Метрополii», висловлював задоволення загальним розвитком планети – жодна виробнича лiнiя не втрачена за двадцять рокiв, екологiчна рiвновага дотримуеться iдеально, чисельнiсть населення стабiльна, охорона здоров’я на висотi, – а також, завершуючи свою промову, запропонував усiм жителям Варти, якi хочуть бути пiдданими «Метрополii», подавати заявки на розгляд.

Промова Імператора прийшла з корабля в текстовому виглядi. Державнi агентства так i транслювали ii – летючим рядком. Аудiали вкладали текст у вуста робота з низьким чоловiчим голосом. Сiм’я Прозорова почула промову Імператора у виконаннi вiртуального малюка Кирила.

– Про запiзнення – анi слова, – сказала мати.

– Імператор не запiзнюеться, – вiдгукнувся батько; пафос у його голосi був iз вiдтiнком iронii, але не сарказму. – Імператор затримуеться… Мiй шеф замкнувся у вiддiлi i п’е…

– Чому так?

– Встиг наламати дров. Невдалi рiшення, нецiльове використання, любив пожити… А головне – вiн метушився, поки чекали «Метрополiю», вiв, як я розумiю, нелояльне листування, а зараз усi файли пiшли нагору.

– А ти? – напружено запитала мати. – У тебе, сподiваюся, все чисто?

Батько знизав плечима.

Кирило сидiв, прикриваючи рукою половину обличчя. Матерi вiн пояснив, що спiткнувся на сходах, i та не стала розбиратися. Не на часi думати про синцi, коли файли пiшли нагору!

Усi документи. Всi виробничi, дiловi, адмiнiстративнi матерiали, все листування, крiм приватного (а злi язики стверджували, що i приватне теж). Мати сподiвалася, що iмператорська служба зайнятостi зацiкавиться ii скаргою на несправедливе звiльнення.

«Метрополiя» висiла над Вартою, щомитi обробляючи колосальнi обсяги iнформацii, i всi на планетi чекали рiшення Імператора щодо великих, середнiх i дрiбних справ, а тi, що були надiленi владою, ще й тремтiли…

Це були довгi години, час очiкування справедливостi. Тим, хто злетiв високо, страшно було впасти пiд Його Імператорським поглядом, а iншим, кому не вистачало з неба зiрок, кортiло бачити чуже падiння.