Візит до Імператора

Артем вирiшував завдання з векторноi алгебри i спiвав про себе «Ранкову елегiю», яку склав майже повнiстю. Вiн подумував записати ii i навiть, може, показати Ванессi.

– …Ти менi скажеш нарештi, хто тебе б’е? Один, чи iх багато?

– Це моя справа.

– Покажи менi його! Сказати старшому братовi – це нормально. Це не донос, ти не ябеда. Гадiв, що зарвалися, треба провчити!

Кирило посмiхнувся кутиками рота. Вiн був найупертiший з Прозорових – найупертiший в родинi, де поступливих не було.

* * *

– Ти заявляв на пiдданство? – запитав батько, коли вони опинилися удвох за накритим до вечерi столом.

– Нi, – Артем здивувався.

– Не бреши менi.

– Па, я не заявляв на пiдданство, – сказав Артем щиро.

– І не збирався?

Артем помовчав. На його курсi отих, що не подали заяву, було двое зi ста – вiн i Ванесса.

– Люди пробують себе, – сказав вiн обережно. – Це пригода. Ясно ж, що з мiльярда жителiв Варти отримають пiдданство, якщо й отримають, десь пiвсотнi людей. Тому нiякоi вiдповiдальностi – подаеш заяву i чекаеш, лоскочеш нерви пару тижнiв, поки тобi не скинуть на пошту ввiчливу вiдмову.

– Але ти не подавав. Чому?

– Та нащо менi здалася ота «Метрополiя»?

– А я подавав, – сказав батько з викликом. – Коли менi було стiльки рокiв, скiльки тобi, я подав заявку. Усе було так, як ти сказав: два тижнi хвилювання i ввiчлива вiдмова… А потiм «Метрополiя» зникла. Знаеш… це були нелегкi днi.

– Тату, – сказав Артем. – Ти хоч розумiеш, що якби ти отримав тодi пiдданство «Метрополii», – не було б нi мене, нi Кирила, нi… нi мами в твоему життi!

Батько кивнув i розтягнув губи.

– Ти молодець. Я був дурнiший у своi вiсiмнадцять рокiв.

Артему здалося, що батько хоче сказати щось iще, але в кiмнату увiйшла мати, i розмова змiнилася.

* * *

Нервове напруження на планетi досягло пiку, коли Імператор нарештi оголосив свое рiшення. Головний адмiнiстратор Варти був звiльнений разом iз п’ятьма мiнiстрами. Дев’ять осiб потрапили пiд iмперський суд. На звiльненi мiсця були призначенi новi люди – деякi закономiрно, iншi – несподiвано для всiх.

Батько Артема отримав призначення на посаду змiщеного шефа. Цiлий день батько провiв у мовчаннi, з округленими очима, з упаковкою заспокiйливого пiд рукою, i тiльки потiм зрадiв.

Скаргу матерi не задовiльнили. Вона зустрiла цю звiстку стоiчно, тiльки губи ii стали тоншими.