Візит до Імператора

Круглий камiнь завбiльшки з куряче яйце вдарив Сашка у потилицю; м’яч вiдскочив вiд кiльця. Сашко впав, викинув уперед довгi маслакуватi руки.

– Нуль-нуль, – спокiйно сказав Мел.

Антон уже був поруч iз Сашком i бачив, як очi, що закотилися, вже повернулися на мiсце. Антон простягнув руку, але Сашко пiднявся без його допомоги, хоча i з труднощами. Випростався, носком кросiвка вiдкинув камiнь з поля. Обережно помацав потилицю.

– Не стiй! – роздратовано кинув Антону. – Грай…

Антон здивовано повернувся до Мела.

– Грай, Антошо, – лагiдно промовив той. – Нiчого страшного.

Антон озирався, шукаючи погляди товаришiв по командi. Дехто вiдвертався. Дехто посмiхався.

М’яч знову був у грi. Команда супротивникiв майже вiдразу провела вдалу комбiнацiю, вивiвши на кидок одного iз Славкiв, але той промазав.

Гра е гра; крiзь потрясiння та крiзь дзвiн у вухах до Антона потроху поверталось вiдчуття поля, м’яча, команди. Вiн починав розумiти Вову, подумки добудовувати переможну комбiнацiю; вiн уплутався у боротьбу за м’яч, вiдiбрав та вiддав точну передачу Костi, одержав передачу у вiдповiдь i в той же момент вiддав м’яча Вовi.

Вова знову пiшов у прорив, йому вдалося-таки потягти за собою Антонового захисника, Антон вiдкрився, Вова вiддав пас, i Антон уперше з початку гри вiдчув справжнiй кураж. Рвонув, щоб заколотити м’яча зверху…

Вiн устиг побачити, що м’яч у кiльцi. І тiеi ж митi – з запiзненням – прийшов бiль; iз Антонового плеча стирчав маленький дротик, подiбний до кравецькоi голки з голiвкою, одягненою в шовкову перуку.

Долаючи темряву перед очима, Антон вирвав голку. Кровi було небагато, i вона миттю запеклась.

Хтось аплодував. М’яч, котрий щойно був у кiльцi, закотився за поле.

– Два-нуль, – сказав Мел задоволено. – Блискуче, Тошо.

Антон розгублено озирнувся.

– Грай, – швидко сказав Вова.

Антон здивовано подивився на Мела.

– Годi пам’ятати про цю подряпину, – сказав Мел. – Ти ж закинув! Ми ведемо два-нуль. Давай закрiпимо перевагу?

Гра почалася знову, але Антон уже не розумiв ii.

Був спостерiгачем. Бачив, як «жовтi» рвуться до кiльця, який запеклий спротив чинять «зеленi»; бачив, як Вова кричить на Ігоря. Бачив, як Олег атакуе, вистрибуе на лiнii штрафних для кидка – але замiсть того, щоб атакувати кiльце, дае красивий пас Сашковi, який до цього часу вже звiльнився вiд опiки. Сашко злетiв над кiльцем – i в цю мить залiзна кулька, пiдшипник вiд якогось величезного колеса, вдарила його у скроню.