Візит до Імператора

 – Коли нарештi вони заберуться з орбiти, щоб можна було спокiйно дивитися в небо… На мене тисне ця штука, увесь час здаеться, що вiн дивиться вниз, а у вас такого немае?

Дивлячись, як вона нервуе, Артем вiдчував себе зужитим i дрiбним, як старовинний гвинтик з рiзьбленням.

– А менi подобаеться, – пробурмотiв батько. – Менi подобаеться дивитися на «Метрополiю». Хоч щось красиве, нестандартне в життi…

– Нестандартне! – мати повернула голову, i вiд виразу ii очей батько напружився.

– Люба, ну, що ти…

– Ілле, ти розумiеш, що зараз лiтае у нас над головою? Ти розумiеш, хто на нас дивиться? Може, саме в цю секунду!

Артем здригнувся.

«Вечiр на рейдi», який грав у його головi, на пiвтактовi змiнився хвацьким «Лiвим заднiм», i це був кепський знак.

– Імператор, – прошепотiла мати. – Як вони не бояться бути там, на борту, кожного дня – в одному просторi поруч iз цим… Дихати одним повiтрям… Я б i на порiг не ступила, знаючи, що вiн усерединi.

– Ким би не був Імператор, – пробурмотiв батько, – ми бачили вiд нього тiльки хороше, правда?

Решту вечора провели в мовчаннi.

* * *

– …Твоя однокласниця каже – ти зазнався. Що це означае?

– Що вона дурепа.

– Кире, – сказав Артем. – Ми живемо на Вартi, живемо серед людей. Ти можеш скiльки завгодно мрiяти про пiдданство…

– Я не мрiю, – сказав Кирило. – Якби менi було вiсiмнадцять, я вже отримав би iмперський паспорт… І я його отримаю!

– Що вона базiкала щодо екскурсii на «Метрополiю»?

– Сьогоднi була екскурсiя.

– Як! А…

– Я не iздив.

– Чому? Вони не мали права тебе не пустити!

– Я не збираюся з ними сперечатися. Менi плювати на iхнi жалюгiднi екскурсii. Через двадцять рокiв я буду пiдданим Імператора!

Пiсля цих слiв Кирило вiдвернувся до стiни, i розмова стала неможливою.

* * *

Досi тiльки вони двое з усiеi групи не заявляли на пiдданство. Але тепер Ванесса зламалася.

– Я хочу жити, як вони, – зiзналася вона пошепки в унiверситетському парку, стискаючи i розтискаючи гострi кулачки.

 – Щосили, повнокровно, насичено… на розрив. Заради iдеi чи заради науки, або… все одно. Робити щось найкраще, серед найталановитiших…

– Ти уяви, яка у них конкуренцiя, – сказав Артем. – Вони там усi – найкращi. Уявляеш, як треба зi шкiри геть пнутися, щоб чогось серед них досягти!

В зенiтi пливла «Метрополiя», освiтлена низьким сонцем.

– Подай заяву, – сказала Ванесса, i ii губи блищали, нiби намазанi медом. – Менi здаеться, у тебе е шанс.