Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

Крутiйський роман з Іспанii поширився Європою й, дещо трансформуючись, зберiгав свою популярнiсть протягом ХVІІ та ХVІІІ столiть.]

Що вино в слiпого ви- (крав),

Пiдманивши на соло- (му).

Несамовитий Роланд[39 - Роланд Несамовитий – герой поеми iталiйського ренесансного поета Лодовiко Арiосто (1474–1533) «Несамовитий Роланд» (1505–1532). Побудована на матерiалi каролiнгського епiчного циклу (про Карла Великого, короля франкiв i його рицарiв) й куртуазних романiв артурiвського циклу (про короля Артура i рицарiв Круглого столу).

Написана як продовження поеми Маттео Боярдо «Закоханий Роланд», але е цiлком самостiйним твором. Три головнi сюжетнi лiнii поеми: боротьба з маврами, кохання й несамовитiсть Роланда та любовна iсторiя мавританського рицаря Руджера й християнськоi велетки Брадаманти. На цей твiр i на «Амадiса Гальського» в романi Сервантеса чи не найбiльше посилань.]

Дон Кiхотовi з Ламанчi

Сонет

Великий ти, хоча й не володар,

Із перiв пер, вояк над вояками,

Звитяжець, не звитяжений вiками, —

Страшний усiм могутнiй твiй удар.

Я знавiснiв од Анжелiки[40 - Анжелiка – кохана Роланда, головного героя поеми Арiосто «Несамовитий Роланд».] чар

І у свiти подався iз нестями;

Блукаючи за дальнiми морями,

Приносив жертви славi на олтар.

Тобi не рiвен я, безсмертя лавра

Лиш Дон Кiхоту присудили люди,

Хоч ми обидва в шалi запальнi.

Менi ж ти рiвен, бо i скiфа, й мавра

Зумiв скорить, i ми вiдомi всюди

Коханням нещасливим нарiвнi.

Рицар Феба[41 - Рицар Феба – герой iспанського рицарського роману Естебана Корбери «Приклад i продовження великих звершень, де наводяться безсмертнi дiяння Рицаря Феба Троянського i його брата Дона Іспалiана Венганського, синiв великого iмператора Флорiбасiо» (1576).]

Дон Кiхотовi з Ламанчi

Сонет

Рiвнятися менi iз вами годi,

Гишпанський Фебе, пане iменитий,

Хоч був мiй меч у свiтi знаменитий,

Блищав колись на заходi й на сходi.

Не рад я був найвищiй нагородi,

Я знехтував корону й самоцвiти,

Лиш Кларiдьянi[42 - Кларiдьяна – героiня роману «Рицар Феба».

] прагнучи служити,

Що сяяла менi в божистiй вродi.

Кохав ii, бо сила чар жила в нiй;

Коли ж, було, я розлучався з нею,

Боялася мене вся пiднебесна.

А ви, Кiхоте, рицарю преславний,

Безсмертнi стали через Дульсiнею,

А через вас вона – вродлива й чесна.

Солiсдан[43 - Солiсдан – iспанськi коментатори не iдентифiкували це iм’я.