Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

– Древня книга, нiчого сказати, – зауважив парох, – а проте ласки не заслуговуе. І ii давайте в ту саму купу, чого там!

Так же i зробили. Розгорнули ще одну книгу, що називалася «Рицар Хреста».[70 - «Рицар Хреста» – назва двох рицарських романiв: iспанського «Леполемо» («Хронiка дiянь Леполемо, названого рицарем Хреста, сина iмператора германського, написана арабською й перекладена iспанською», 1521) Алонсо де Саласара та його iталiйського продовження «Леандро» П’етро Лауро; перекладене iспанською, воно довгий час вважалось оригiнальним твором iспанськоi лiтератури.

]

– Заради такоi святобливоi назви можна було б простити авторовi його неуцтво. Та знов же недарма кажуть: «За хрестом сам диявол з хвостом». В огонь його.

Цирульник узяв iще одну книгу й сказав:

– А се «Зерцало рицарства».[71 - «Зерцало рицарства» – серiя iспанських рицарських романiв першоi половини ХVІ ст. з трьох книг, автор двох перших – Педро Лопес де Санта Каталiна, третьоi – Педро де Реiноса.

Перша книга (1525) е вiльним перекладом з iталiйськоi «Закоханого Роланда» Боярдо, друга (1527) складена з рiзних iталiйських джерел, третя (1547) – оригiнальний iспанський роман. Дуже популярна в Іспанii.]

– О, я добре знаю ii достойнiсть, – сказав парох. – Тут фiгуруе сеньйор Рiнальд Монтальбанський зi своiми друзями й товаришами, що самого Кака в шахрайствi упослiдили, а також Дванадцять Перiв Францii посполу з iхнiм правдомовним дiеписцем Турпiном. Щиро кажучи, я засудив би цих героiв лише на доживотне вигнання з огляду хоча б на те, що вони вже ранiше тривожили уяву знакомитого Маттеа Боярда,[72 - Маттео Боярдо (1434–1494) – iталiйський поет, автор поеми «Закоханий Роланд», сюжетнi лiнii якоi розвинув у «Несамовитому Роландi» Арiосто.

] а згодом на тiй самiй основi виткав свою поему правдиво християнський поет Лодовiко Арiосто. Як я знайду його тут i побачу, що вiн говорить не по-рiдному, а по-чужоземському, то не велико його вшаную, як же по-рiдному, то схилю перед ним голову.

– У мене вiн е по-iталiйськи, – сказав цирульник, – та я його не втну.

– То навiть краще, – одказав парох, – ми могли б те й пану капiтановi пробачити,[73 - Херонiмо Хiменесу де Урреа (1510–1573), який був вiйськовим i письменником. Сервантес тут стисло аналiзуе переклад Урреi «Несамовитого Роланда» Арiосто, цей аналiз, на думку коментаторiв, i з сучасноi точки зору е достатньо якiсним.