Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

– Та хоч би й я, – сказав Санчо Панса. – Коли б навiть Пан Бiг iз неба королiвськi корони дощем сiяв, то й тодi на голову Марii Гутьеррес анi жодна, мабуть, не прийшлася б. Нi, пане, не вийде з неi королицi, хiба од сили грапиня, та й то ще невгадно.

– Уповай на Бога, Санчо, – втiшав його Дон Кiхот, – вiн пошле iй те, що годиться, а сам теж не прибiднюйся: бути тобi губернатором, а щоб нижче, то й не думай.

– А й не думаю, добродiю, – вiдповiв Санчо Панса. – Ви ж у мене пан важнющий, то й дасте менi щось таке гарне, щоб воно й до шмиги було, й до снаги.

Роздiл VIII

Про велику перемогу, здобуту премудрим Дон Кiхотом у страшенному й неуявленному бою з вiтряками, та про iншi вiкопомнi подii

Тут перед ними заманячило тридцять чи сорок вiтрякiв, що серед поля стояли; як побачив iх Дон Кiхот, то сказав своему зброеношi:

– Фортуна сприяе нашим замiрам понад усяке сподiвання. Поглянь, друже мiй Санчо, що там попереду бовванiе: то тридцять, якщо не бiльше, потворних велетнiв, що з ними я наважився вой воювати i всiх до ноги перебити.

– Та де ж тi велетнi? – спитав Санчо Панса.

– Он там, хiба не бачиш? – одказав Дон Кiхот. – Глянь, якi в них довжелезнi руки: у деяких будуть, мабуть, на двi милi завдовжки.

– Що-бо ви, пане, кажете? – заперечив Санчо. – То ж овсi не велетнi, то вiтряки, i не руки то в них, а крила: вони од вiтру крутяться i жорна млиновii ворочають.

– Зразу видно, що ти ще рицарських пригод несвiдомий, – сказав Дон Кiхот, – бо то таки велетнi. Як боiшся, то лiпше стань осторонь i помолись, а я тим часом зiтнуся з ними в запеклому й нерiвному бою.

По сiм словi стиснув коня острогами, не слухаючи крикiв свого зброеношi, який усе остерiгав його, щоб не кидався битись, бо то не велетнi, а вiтряки. Та рицаревi нашому так тi велетнi в головi засiли, що вiн не зважав на Санчове гукання й не придивлявся до вiтрякiв, хоч був уже од них недалеко, а летiв уперед i волав дужим голосом:

– Не тiкайте, боягузи, стiйте, пiдлi тварюки! Адже на вас нападае один тiльки рицар!

Тут саме звiявся легкий вiтрець, i здоровеннi крила вiтряковi почали обертатись; як побачив те Дон Кiхот, закричав:

– Махайте, махайте руками! Хай iх у вас буде бiльше, нiж у гiганта Брiарея,[94 - Гiгант Брiарей – у давньогрецькiй мiфологii один iз сторуких велетнiв.