Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 2

Росинанта ж i не розкульбачив, пам’ятаючи панову виразну вказiвку, що не годиться з коня сiдла знiмати, коли почуеться не пiд дахом, а десь у чистiм полi: так уже здавна повелося i прийнялося у мандрованих рицарiв, що знiми гнуздечку та й почепи на облук, а сiдло здiймати – Боже крий! Так само й зробив Санчо, пускаючи на вiльний попас Росинанта до свого Сiрого, – а треба сказати, що дружба мiж тими двома животинами була така незвичайна й небувала, що славлять люди переказом од батька до сина, нiби автор правдомовноi сiеi iсторii присвятив був iй кiлька спецiальних роздiлiв, але, щоб не схибити проти пристойностi й поваги, що личить такiй героiчнiй повiстi, не включив ii в остаточний текст; iнколи, щоправда, вiн нiби забувае про сей свiй намiр i описуе, як вони зiйдуться, бувало, докупи та й труться собi любенько, а як утомляться тим i вдовольняться, то Росинант покладе холку Сiрому на шию, перехилиться через нього бiльше як на пiвлiктя та й стоiть, було, отак, у землю очима втупившись, хоч би й три днi поспiль, хiба що iм переб’е хтось або голод пожене пашi собi шукати.

Подейкують навiть, що автор порiвнював дружбу iхню до приязнi, що еднала Нiза й Еврiала, Ореста й Пiлада;[49 - Приклади вiрноi дружби, здатностi до самопожертви заради товариша.] якщо сьому правда, то можна собi уявити, яка мiцна дружба лучила сих двох сумирних тварин на диво всьому свiтовi i на сором людям, якi так часто хиблять проти взаемноi дружби. Недаром же сказано:

Уже друзi розбратались,

Комишi списами стали…[50 - Рядки з романсу, якi стали приказкою зi значенням: починаеться грою, закiнчуеться сваркою. Камишовими списами билися пiд час вiйськових iгор.]

А то ще приспiвують:

Другу друг плюе у кашу…[51 - Джерело не iдентифiковане, вважаеться, цей вираз був рефреном до вiрша. Вживаеться у значеннi: друг на вигляд не завжди е другом насправдi.]

І нехай нiхто не гадае, що задалеко зайшов автор, порiвнюючи дружбу мiж сими тваринами до людськоi: адже люди багато чого навчились i перейняли чимало корисного од рiзного животвору: од лелек – клiстир, од собак – блювання i вдячнiсть, од журавлiв – пильнiсть, од мурашок – дбайливiсть, од слонiв – поряднiсть, од коней – вiрнiсть.

[52 - Приклади взятi зi знаменитоi «Природничоi iсторii» римського письменника Плiнiя Старшого (23–79), яка стала праобразом европейських енциклопедiй.