Завдання Героїв

“Добре, тодi я обов’язково передам нашим ворогам, щоб вони боялися тебе – того, хто застосовував свiй меч на практицi!”

Солдатська юрба знов здiйнялася реготом.

Солдат звернувся до iнших братiв Тора.

“Три хлопчики з одного лотка”, – промовив вiн, потираючи щетину на пiдборiддi. – “ Це може стати у нагодi. Ви усi гарного розмiру. Хоча, неперевiренi. Вам потрiбно буде багато тренуватися, якщо ви пройдете вiдбiр”.

Вiн зупинився.

“Думаю, ми знайдемо мiсце”.

Вiн кивнув у сторону заднього фургону.

“Ідiть туди, i швидко. Поки я не змiнив свою думку”.

Торовi брати побiгли до фургону, сяючи вiд щастя. Тор помiтив, що його батько теж дуже радий.

Але вiн був дуже засмучений.

Солдат розвернувся та попрямував до iншого дому. Тор не мiг бiльше стримуватися.

“Сер!” – вигукнув вiн.

Його батько суворо подивився на нього, та Тора це бiльше не хвилювало.

Солдат зупинився та повiльно повернувся до Тора.

Тор зробив два кроки вперед, його серце билося, i вiн виставив своi груди уперед, наскiльки мiг.

“Ви не розглянули мене, сер” – сказав вiн.

Ошелешений солдат дивився на Тора, наче це був невдалий жарт.

“Хiба?” – спитав вiн та зареготав.

Його люди теж зайшлися смiхом. Але Тор не здавався. Це була його мить. Зараз або нiколи.

“Я хочу вступити до Легiону!” – заявив Тор.

Солдат пiдiйшов до Тора.

“А ти знаеш?..”

Здаеться, вiн тiшився.

“Тобi, хоча б, чотирнадцять рокiв виповнилося?”

“Так, сер. Два тижнi тому”.

“Два тижнi тому!”

Солдат засмiявся, засмiялись i його люди позаду.

“В такому випадку нашi вороги, напевне, повиннi тремтiти вiд одного твого вигляду”.

Тор палав вiд приниження. Вiн мав щось зробити. Вiн не мiг дозволити, щоб на цьому все закiнчилося. Солдат розвернувся, щоб пiти, але Тор просто не мiг дозволити цьому статися.

Тор зробив крок уперед i прокричав: “Сер! Ви робите помилку!”

Над юрбою пiднявся жахливий гомiн, а солдат знов зупинився та почав розвертатися.

Тепер вiн був сердитим.

“Іди додому, дурню” – сказав Торiв батько, штовхаючи його за плече.

“Не пiду!” – зойкнув Тор, скидаючи батькову руку порухом плеча.

Солдат пiдiйшов до Тора, а його батько вiдступив.

“Тобi вiдоме покарання за образу Срiбла?” – спитав солдат.

Серце Тора виривалося з грудей, але вiдступати було пiзно.

“Будь ласка, пробачте його, сер”, – вступився за нього батько. – “Вiн ще маленька дитина, i…”

“Я не з тобою говорю”, – вiдрiзав солдат.