Завдання Героїв

Аргон, використовуючи свiй посох зi слоновоi кiстки, йшов дуже швидко. – “Ви не чекали на мене, чи не так?”

“А на кого ще?” – спитав Аргон.

Тор поспiшив за ним та занишкнув у лiс, лишаючи прогалину позаду.

“Але чому мене? Звiдки ви знали, що я тут буду? Чого ви хочете?”

“Забагато запитань”, – вiдрiзав Аргон. – “Ти забагато говориш. Краще слухай”.

Тор слiдував за Аргоном через густi хащi, з усiх сил намагаючись не говорити.

“Ти прийшов у пошуках загубленоi вiвцi”, – сказав Аргон. – “Благородне зусилля.

Але ти дарма згаяв час. Вона не виживе”.

Торовi очi знов широко розплющились.

“Звiдки ви це знаете?”

“Я знаю свiти, якi ти нiколи не пiзнаеш, хлопче. В усякому разi, не зараз”.

Тор продовжував переслiдувати друiда.

“Хоча, ти не будеш слухатися. Така твоя порода. Вперта. Як i в твоеi матерi. Ти йтимеш за своею вiвцею, намагаючись врятувати ii”.

Тор почервонiв вiд того, що Аргон читав його думки.

“Ти вiдважний хлопець”, – додав вiн. – “Вольовий. Гордий. Гарнi риси. Однак, одного дня вони можуть зiслужити тобi погану службу”.

Аргон почав сходити на порослий мохом хребет, i Тор подерся вслiд за ним.

“Ти хочеш долучитися до Королiвського Легiону”, – сказав Аргон.

“Так!” – захоплено вигукнув Тор. – “Чи е в мене хоч якийсь шанс? Чи можете ви менi допомогти?”

Аргон засмiявся глибоким, глухим смiхом, вiд якого в Тора по спинi пробiг холодок.

“Я можу зробити все i нiчого. Твоя доля вже була написана. Але вiд тебе залежить чи обрати ii”.

Тор не розумiв.

Вони досягли вершини хребта, коли Аргон спинився та поглянув Торовi в обличчя. Тор стояв усього лише у кроцi вiд Аргона, i енергiя друiда випалювала його.

“Твоя доля важлива”, – промовив вiн. – “Не вiдмовляйся вiд неi”.

Тор розплющив очi. Його доля? Важлива? Вiн вiдчув, як його наповнюе гордiсть.

“Я не розумiю. Ви говорите загадками. Будь ласка, розкажiть менi бiльше”.

Аргон зник.

У Тора вiдвисла щелепа. Вiн роздивився по сторонах, прислухаючись. Можливо, це все було в його уявi? Може, це було якесь марення?

Тор розвернувся та огледiв лiс.

З цiеi точки на вершинi хребта вiн мiг бачити далi, нiж ранiше. Вглядаючись у далечiнь, вiн помiтив рух. Вiн також почув шум, i подумав, що це його вiвця.

Вiн побiг вниз по порослому мохом гребеню у напрямку звуку – назад, через лiс. Поки вiн бiг, думки про зустрiч з Аргоном не покидали його. Тор не мiг повiрити, що це сталося. Що мiг робити тут Королiвський Друiд? Аргон чекав на нього.