Завдання Героїв

Але чому? І що вiн мав на увазi, коли казав йому про його долю?

Чим дужче Тор намагався зрозумiти те, що трапилося, тим менше вiн розумiв. Аргон застерiг його вiд продовження, одночасно спокушаючи його до цього. Тепер, коли вiн пiшов, у Тора посилювалось вiдчуття, що ось-ось мае вiдбутися щось важливе.

Вiн повернув за рiг i застиг як укопаний через те, що побачив перед собою. Усi його нiчнi жахи вмить ожили прямо перед ним. Його волосся стало дибки, i вiн зрозумiв що зробив смертельну помилку, зайшовши настiльки далеко до Темного Лiсу.

Навпроти нього, заледве за тридцять крокiв, стояв Сиболд. Це був найстрашнiший звiр Темного Лiсу, а, можливо, й цiлого королiвства – величезна, м’язиста iстота, розмiром з коня. Тор нiколи ранiше його не бачив, але чув легенди. Вiн нагадував лева, але був бiльший, ширший, його шкiра була насиченого червоного кольору, а очi свiтилися жовтим. Легенда пов’язувала його малиновий колiр шкiри з кров’ю невинноi дитини.

За все свое життя Тор лише кiлька разiв чув про зустрiч з цим звiром, та й то були сумнiвнi чутки.

Можливо, це було пов’язано з тим, що нiкому не вдавалось вижити пiсля такоi зустрiчi. Дехто вважав Сиболда Лiсовим Богом та провiсником. Провiсником чого, Тор i гадки не мав..

Вiн обережно зробив крок назад.

Сиболд стояв з напiввiдкритими щелепами, з його iкол капала слина, вiн дивився своiми жовтими очима. З його рота стирчала Торова блудна вiвця: вона з останнiх сил мекала, звисаючи головою додолу з пащi хижого звiра. Вона була вже майже мертва.

Здавалось, Сиболд отримуе задоволення, повiльно вбиваючи тварину.

Тор не мiг стримати крик. Вiвця безпорадно дригалася, i вiн вiдчував свою вiдповiдальнiсть.

Першою думкою Тора була втеча, але вiн вже знав, що це марна справа. Звiр бiгае швидше за будь-кого. Спроба втечi лише розiзлить його. І Тор не може так просто залишити свою вiвцю вмирати.

Вiн застиг вiд страху, але знав, що вiн мае щось зробити.

Його рефлекси взяли гору. Вiн повiльно потягнувся до своеi сумки, дiстав камiнець, та поклав його на пращу.

Тремтячими руками вiн вiдтягнув ii, зробив крок уперед i вистрiлив.

Камiнь розрiзав повiтря та досяг своеi мети. Прекрасний пострiл. Вiн вразив вiвцю у око, дiйшовши до самого мозку.

Вiвця обважнiла. Вона вмерла. Тор звiльнив невинну тварину вiд страждань.

Сиболд глянув, розлючений, що Тор вбив його iграшку. Вiн повiльно вiдкрив своi величезнi щелепи та випустив вiвцю, яка м’яко впала на лiсову пiдстилку. Тодi вiн витрiщився на Тора.