Завдання Героїв

Вiн видав глибокий, диявольський звук, що йшов прямо з його черева.

Звiр зробив крок до хлопця. Тор, чие серце шалено калатало, помiстив у пращу другий камiнець та приготувався зробити наступний пострiл.

Сиболд побiг. Вiн рухався швидше, нiж будь-що, що коли-небудь бачив Тор. Тор зробив крок уперед та вистрiлив, молячись, щоб вiн поцiлив. Вiн знав, що в нього не буде часу на другий пострiл.

Камiнь поцiлив звiру прямiсiнько у праве око та вибив його. Це був сильний кидок; вiн мiг би геть вбити тварину поменше.

Але це не була тварина поменше. Цей звiр був нестримний. Вiн зойкнув вiд пошкодження, але навiть не сповiльнився. Навiть без ока, навiть з каменем у своему мозку, вiн продовжував свiй напад на Тора. Тор нiчого не мiг вдiяти.

Наступноi митi звiр вже був на ньому. Вiн пiдняв своi величезнi пазурi та вдарив Тора по плечу.

Тор скрикнув. Вiн вiдчув, наче три ножi прорiзали його тiло. З рани миттево заюшила гаряча кров.

Звiр притиснув його до землi усiма чотирма лапами.

Звiр вiдкинув свою голову, широко вiдкрив пащу, оголивши iкла, i почав опускати ii до Торовоi горлянки.

Тор зумiв пiднятися та схопити його за шию, що була наче суцiльний сталевий м’яз. Тор ледь тримався. Його руки тремтiли, а iкла звiра опускалися все нижче. Вiн вiдчував гаряче дихання тварюки своiм обличчям, а слина монстра капала йому на шию. З глибини грудей звiра, обпiкаючи вуха Тора, пролунав страшний рокiт.

Тор закрив очi.

Будь ласка, Господи. Дай менi сил. Допоможи менi здолати цю iстоту. Будь ласка. Я молю тебе. Я зроблю все, що ти захочеш. Я буду зобов’язаний тобi своiм життям.

І тодi щось сталося. Тор вiдчув потужне тепло у своему тiлi, яке проходило через його вени, наче енергетичне поле. Вiн розплющив очi та здивувався побаченому: з його долонь випромiнювалося жовте свiтло. Коли вiн спробував вiдштовхнути звiрячу горлянку, вiн дивним чином змiг це зробити, в нього вистачало сил боротися.

Тор продовжував тиснути, допоки не вiдштовхнув звiра. Його сила росла, i вiн вiдчув надзвичайну енергiю – вже за мить звiр вiдлетiв на добрих десять футiв, впавши на спину.

Тор пiдвiвся, не розумiючи що щойно сталося.

Встав i звiр. Охоплений люттю, вiн знов атакував. Але цього разу Тор почувався по-iншому. Енергiя протiкала крiзь нього. Вiн почував себе сильнiшим, нiж будь-коли.