Завдання Героїв

Перед ними у всiй своiй красi розкинулися його землi: вони простягалися далеко, доки вистачало погляду, а мiсто, обнесене старовинною кам’яною стiною, процвiтало. Королiвський Двiр. З’еднанi мiж собою лабiринтами звивистих вулиць, стояли кам’янi будiвлi усiх форм i розмiрiв: для воiнiв, для двiрникiв, коней, Срiбла, Легiону, охоронцiв, а також казарми, зброярнi. А помiж ними – сотнi домiвок його чисельних людей, якi вирiшили жити за мiськими стiнами. Мiж вулицями розкинулися акри газонiв, королiвських садiв, кам’янi площi та прекраснi фонтани.

Королiвський Двiр вдосконалювався столiттями: його батьком, батьком його батька – i зараз вiн знаходився на пiку слави. Без сумнiвiв, зараз це була найбезпечнiша фортеця у Захiдному Королiвствi Кiльця.

МакГiлу пощастило мати найкращих та найвiдданiших воякiв, що коли-небудь були у будь-якого короля, i нiхто не наважувався напасти на нього. Вiн був сьомим з династii МакГiлiв i добре справлявся з правлiнням упродовж усiх тридцяти двох рокiв, був добрим та мудрим королем.

Його землi процвiтали. Вiн удвiчi збiльшив армiю, розширив мiста, проявляв щедрiсть до своiх людей, i нiхто з його людей нi на що не жалiвся. Вiн був вiдомий як щедрий король, i королiвство нiколи ще не знало такого мирного та заможного життя.

Хоча, як не дивно, саме це не давало МакГiлу спокiйно спати вночi. МакГiл чудово знав: iсторiя ще не знала такого довгого перiоду без вiйни. Вiн бiльше не розмiрковував над тим чи буде напад.

Його цiкавило лише коли вiн станеться. І хто нападе.

Найбiльша загроза, звiсно, була з-за меж Кiльця, з вiддаленоi iмперii дикунiв Вiльдiв, якi пiдкорили собi усi народи за межами Кiльця, по той бiк Каньйону. Для МакГiла та сiмох поколiнь перед ним, Вiльди нiколи не становили прямоi небезпеки. Через унiкальну географiю його королiвства – воно мало форму iдеального кола-кiльця, вiддiленого вiд решти свiту глибоким каньйоном шириною близько милi, та було захищене енергетичним щитом, що був активний з часiв першого МакГiла – вони зовсiм не боялися Вiльдiв.

Дикуни багато разiв намагалися нападати, проникнути крiзь щит, перейти каньйон, проте жодного разу не досягли успiху. До тих пiр, доки вiн зi своiми людьми залишався у Кiльцi, не iснувало жодноi зовнiшньоi загрози.

Але це не означало, що немае загрози зсередини. І це те, що заставляло МакГiла пильнувати вночi.