Завдання Героїв

Якщо хоч щось пiде не так, це може перерости у битву.

“Мiй Король?”

Вiн вiдчув на собi м’яку руку, i повернувся, щоб побачити Королеву Креа, яка все ще була найпрекраснiшою жiнкою, яку вiн коли-небудь знав. Щасливо одружена з ним усе його правлiння, вона народила йому п’ять дiтей – три з них хлопчики – i жодного разу не жалiлася на життя. Ба бiльше, вона стала його найнадiйнiшим радником. З роками вiн зрозумiв, що вона була мудрiша за усiх його людей. Насправдi, мудрiша за нього.

“Це полiтичний день”, – сказала вона.

 – “Але це також i весiлля нашоi доньки. Постарайся насолодитися. Це бiльше не повториться”.

“Я так не хвилювався б, якби в мене нiчого не було”, – вiдповiв вiн. “Зараз в нас е все, i все мене турбуе. Ми захищенi. Але я не почуваюся захищеним”.

Вона подивилася на нього великими карими очима, повними спiвчуття; здавалося, уся мудрiсть свiту була в тих очах. Їi повiки, як завжди, опустилися, i вона виглядала трохи сонною. Красиве пряме каштанове, з вiдтiнком попелястого, волосся падало по обидва боки ii лиця.

Вона анi трохи не змiнилась – лише кiлька зморшок з’явилось на ii обличчi.

“Це тому, що ти не е у безпецi”, – сказала вона. – “Жоден король не е у безпецi. При нашому дворi бiльше шпигунiв, нiж ти можеш собi уявити. І так вже воно е”.

Вона прилинула до нього, поцiлувала i посмiхнулася.

“Постарайся отримати насолоду”, – повторила вона. – “Зрештою, це весiлля”.

Пiсля цих слiв вона розвернулася та залишила башту.

Вiн провiв ii поглядом, потiм розвернувся та продовжив оглядати свiй двiр.

Вона була права; вона завжди була права. Вiн хотiв отримати насолоду. Вiн любив свою найстаршу доньку, i, зрештою, це було весiлля. Це був найкращий день у найкращiй порi року, у самому розквiтi весни, на порозi лiта. На небi було два чудових сонця i дув легенький вiтерець. Все довкола квiтло, дерева купалися у широкiй палiтрi кольорiв: вiд бiлого до пурпурового, вiд бузкового до помаранчевого. Вiн нiчого не бажав так сильно, як спуститися вниз, сiсти зi своiми людьми, дивитися як одружуеться його донька та пити досхочу елю.

Але вiн не мiг. Вiн мав виконати довгий перелiк обов’язкiв, перш нiж просто вийти з замку. Зрештою, день весiлля доньки означае обов’язки для короля: вiн мав зустрiтися зi своею радою, зi своiми дiтьми i з довгим рядом прохачiв, якi мали право побачити Короля у цей день. Йому пощастить, якщо вiн встигне покинути палац до вечiрньоi церемонii.