Завдання Героїв

* * *

МакГiл, вдягнений у краще королiвське вбрання, чорнi оксамитовi штанi, золотий пояс, королiвську мантiю з найтоншого пурпурового та золотого шовку, бiлу накидку, блискучi шкiрянi чоботи до литок i, звiсно, корону – рясно орнаментований золотий обiд з великим рубiном у центрi – прогулювався по залам палацу, оточений своiми слугами. Вiн заходив з кiмнати у кiмнату, оглядаючи своi королiвськi покоi. Король пройшов крiзь велику аркову залу, з ii височезними стелями та рядами вiтражiв. Нарештi, вiн досяг старовинних дубових дверей, товстих, неначе стовбур дерева; його слуги вiдкрили iх i вiдступили.

Вiн зайшов у середину, у Тронну залу.

Його радники встали по стiйцi струнко, коли МакГiл увiйшов. Дверi за ним зачинилися.

“Сiдайте”, – сказав вiн рiзкiше, нiж зазвичай. Вiн втомився, особливо сьогоднi, вiд нескiнченних формальностей правлiння королiвством i хотiв швидше закiнчити.

Вiн перетнув Тронну залу, яка нiколи не переставала дивувати його. Їi стелi злетiли на п’ятдесят футiв, одна стiна була суцiльним вiтражем, пiдлога i стiни викладенi каменем товщиною у фут.

Кiмната з легкiстю вмiщувала сотню достойникiв. Але у такi днi, як сьогоднi, коли проводилася рада, сюди допускалися лише вiн та група найближчих радникiв. Центральне мiсце у кiмнатi займав величезний стiл у формi пiвкола, за яким стояли його радники.

Вiн пройшов через отвiр, прямо посерединi, до свого трону. Вiн зiйшов кам’яними сходами, минувши золотих рiзьблених левiв, i всiвся на червонiй оксамитовiй подушцi, що лежала на тронi з щирого золота.

Його батько сидiв на цьому тронi, а до цього батько його батька i всi МакГiли перед ним. Коли вiн сiв, то вiдчув усю вагу своiх предкiв, усiх поколiнь перед собою.

Вiн окинув оком присутнiх радникiв. Тут був Бром, його кращий генерал та радник у вiйськових справах; Колк, генерал хлопчачого Легiону; Абертоль, найстарiший, вiн був вченим та iсториком, наставником трьох поколiнь королiв; Фiрт, його радник у внутрiшнiх справах двору, худий чоловiк з коротким сивим волоссям i запалими верткими очиськами.

Фiрт не був людиною, якiй довiряв МакГiл, i вiн навiть не розумiв його титулу. Але його батько, i батько його батька, були радниками у дворових справах, тому вiн призначив його з поваги до них. Тут був Овен, його скарбник; Брада, радник у зовнiшнiх справах; Ірнен, його податкiвець; Дювейн, радник по роботi з народом; i Келвiн, представник знатi.

Звiсно, Король мав абсолютну владу.