Завдання Героїв

МакГiл пiдняв руку. “Я знаю традицiю. Звичайно, одного дня я назву його”.

“Чи не могли б ви повiдомити нам, хто це?” – спитав Фiрт.

МакГiл роздратовано подивився на нього. Фiрт був плiткарем, i вiн не довiряв цьому чоловiку.

“Не лiзь поперед батька в пекло”.

МакГiл встав. За ним встали й iншi. Вони вклонилися та поспiшили вийти.

МакГiл стояв, замислившись. У такi днi вiн думав, що не хотiв би бути королем.

* * *

МакГiл спустився з трону, порушуючи тишу своiми кроками, та перетнув залу. Вiн самостiйно вiдкрив старовиннi дубовi дверi, потягнувши за залiзну ручку, та увiйшов до бiчноi кiмнати.

Вiн, як i завжди, насолоджувався тишею та усамiтненням у цiй затишнiй кiмнатi: ii стiни не мали й двадцяти крокiв у довжину, але склепiнчаста стеля була височенною. Кiмната була повнiстю кам’яна, з невеличким круглим вiтражем на однiй стiнi. Свiтло лилося крiзь нього жовтими та червоними вiдтiнками, пiдсвiчуючи единий об’ект у цiй пустiй кiмнатi.

Меч Долi.

Вiн лежав горизонтально у центрi кiмнати на залiзних зубцях, наче спокушаючи.

Точно так само, як i в часи, коли вiн ще був хлопчиськом, МакГiл пiдiйшов до Меча i обiйшов його, уважно вивчаючи поглядом. Меч Долi. Легендарний меч, джерело сили та влади над усiм його королiвством, вiд одного поколiння до iншого. Той, хто зможе пiдняти його, стане тим Єдиним Обраним, кому судилося правити королiвством усе життя, звiльнити королiвство вiд усiх загроз, у Кiльцi та поза ним. Це була прекрасна легенда, яку вiн пам’ятав з дитинства. Коли його було названо наступником короля, вiн також пробував пiдняти цей Меч. Усi королi до нього не змогли пiдняти його. Але вiн був упевнений, що впораеться. Вiн був упевнений, що вiн i е той Єдиний.

Але вiн помилявся. Як i всi МакГiли перед ним. І ця поразка затьмарила його володарювання.

Вiн уважно розглядав його довге лезо, зроблене з таемничого металу, склад якого нiхто не мiг розгадати. Походження меча було ще менш зрозумiлим. Ходили чутки, що вiн виринув з землi пiд час землетрусу.

Розглядаючи його, вiн ще раз пережив бiль поразки. Вiн може бути хорошим королем, але вiн не Єдиний. Його люди знали про це. Його вороги знали про це. Вiн може бути добрим королем, але що б вiн не робив, вiн нiколи не буде Єдиним.

МакГiл пiдозрював, що якби вiн був Єдиним, при дворi було б менше безладу, менше змов. Його власнi люди довiряли би йому бiльше, а вороги навiть не думали би нападати. Якась частина його хотiла, щоб меч просто зник, а з ним i легенда.