Завдання Героїв

Тор зачiпав плечима гравцiв на лютнi, жонглерiв, блазнiв та iнших артистiв, одягнених у кращi вбрання.

Думка про те, що вiдбiр почнеться без нього, була нестерпна для Тора. Вiн спробував сконцентруватися, пробiгаючи стежку за стежкою, вишукуючи будь-що, що вказувало б на тренувальний майданчик. Вiн минув арку, звернув на iншу дорогу, пiсля чого вдалечинi побачив пункт свого призначення – мiнi-колiзей, побудований з каменю, у формi iдеального кола. Солдати охороняли величезнi ворота в самому центрi. Тор почув приглушенi оплески за його стiнами, i його серце забилося швидше.

Саме це мiсце вiн шукав.

Тор прискорив кроки, його легенi палали. Коли вiн добiг до ворiт, двое стражникiв виступили вперед i опустили своi списи, перегороджуючи йому шлях. Третiй вартовий виступив вперед, пiднявши долоню.

“Стiй тут”, – наказав вiн.

Тор зупинився, задихаючись. Вiн насилу стримував свое збудження.

“Ви… не … розумiете”, – видихнув вiн, запинаючись, оскiльки йому не вистачало повiтря. – “Я повинен потрапити всередину.

Я запiзнився ”.

“Запiзнився для чого?”

“Для вiдбору”.

Страж – огрядний чоловiк низького зросту зi шкiрою з ластовинням – обернувся i подивився на iнших, в очах яких читався цинiзм. Повернувшись до Тора, вiн окинув його зневажливим поглядом.

“Новобранцiв привезли кiлька годин тому, в королiвському фургонi. Якщо тебе не запросили, ти не можеш увiйти”.

“Але ви не розумiете. Я повинен…”

Вартовий простягнув руку i схопив Тора за сорочку.

“Це ти не розумiеш, нахабний хлопчисько.

Як ти смiеш приходити сюди i намагатися прорватися всередину силою? А тепер iди геть, поки я не закував тебе в кайдани”.

Вiн штовхнув Тора, i той вiдскочив на кiлька футiв.

Тор вiдчув гострий бiль у грудях, у тому мiсцi, де рука стражника торкнулася його. Але бiльший бiль юнак вiдчув вiд того, що його вiдкинули. Вiн був обурений. Тор подолав весь цей довгий шлях не для того, щоб бути вiдкинутим. Вiн повинен потрапити всередину.

Страж повернувся до своiх напарникiв, а Тор повiльно вiдiйшов, збираючись обiйти круглу споруду з iншого боку.

Хлопець мав план. Вiн iшов до тих пiр, поки не зник з iхнього поля зору, потiм побiг уздовж стiн. Вiн озирнувся, щоб переконатися, що вартовi не бачать його, потiм збiльшив швидкiсть i кинувся бiгти, що е сил. Наполовину оббiгши будiвлю, Тор помiтив iнший шлях на арену – арочнi отвори, закритi залiзними прутами. В одному з цих прорiзiв не вистачало прутiв. Вiн почув шум, пiднявся i подивився.