Завдання Героїв

Ти хоч уявляеш, наскiльки вiн великий?”

Тор почервонiв, коли дiвчата почали знов з нього кепкувати, i пiшов геть. Йому не подобалось коли з нього смiялись.

Вiн бачив перед собою дюжину дорiг, якi вели в рiзнi боки через Королiвський Двiр. У кам’яних стiнах була, принаймнi, дюжина входiв. Розмiр та масштаби цього замку були приголомшливими. Йому стало нiяково вiд думки, що вiн може шукати не один день, i все одно нiчого не знайде.

Раптом йому спало на думку – певно, що солдат знае, де тренуються iншi.

Юнак нервував i не наважувався пiдiйти до Королiвського солдата, але розумiв, що мусить.

Розвернувшись, Тор поспiшив до входу у стiнi, до солдата, що був на вартi, в надii, що той не прожене його геть. Солдат стояв струнко, дивлячись прямо перед собою.

“Я шукаю Легiон Короля”, – сказав Тор хоробрим голосом.

Солдат продовжував дивитися перед собою, iгноруючи його.

“Я сказав, що шукаю Легiон Короля” – голоснiше повторив Тор, намагаючись привернути до себе увагу солдата.

Через кiлька секунд той змiрив його поглядом, усмiхнувшись.

“Чи можете Ви сказати менi, де вiн?” – наполягав Тор.

“А яке тобi до них дiло?”

“Дуже важливе дiло”, – переконував Тор, сподiваючись, що солдат не прожене його.

Солдат вiдвернувся вiд хлопця, знову дивився перед собою i iгнорував його. Тор вiдчув, як його серце впало. Вiн боявся, що вже нiколи не отримае вiдповiдi.

Йому здалось, що минула цiла вiчнiсть, перш нiж солдат дав вiдповiдь: “Прямуй до схiдних ворiт, потiм йди на пiвнiч якнайдалi.

Пiдiйди до третiх ворiт лiворуч, потiм поверни праворуч i потiм знов направо. Пройди через другу кам’яну арку – iх плац знаходиться за воротами. Але я повинен сказати тобi, що ти даремно втрачаеш час. Вони не приймають вiдвiдувачiв”.

Це було саме те, що Тор хотiв почути. Вiн розвернувся i побiг через поле, за вказiвками солдата, повторюючи iх про себе, намагаючись iх запам’ятати. Вiн помiтив, що сонце в небi пiднялося вище, i молився тiльки про те, щоб не прийти занадто пiзно.

* * *

Тор кинувся вниз по чистим, викладеним мушлями стежкам, оминаючи Королiвський Двiр. Вiн щосили намагався дотримуватись напрямку, сподiваючись, що не зiб’еться зi шляху. У дальньому кiнцi двору хлопець побачив ворота i вибрав третi лiворуч. Тор пробiг через них, обираючи розвилки, пробiгаючи стежку за стежкою. Вiн бiг проти руху, у той час, як тисячi людей наповнювали мiсто, а натовп зростав з кожною хвилиною.