Завдання Героїв

Видовище заворожувало: двiр здавався безкiнечним. Посерединi знаходився кам’яний палац, оточений укрiпленими кам’яними стiнами, що височiли над ним, прикрашенi парапетами, на яких скрiзь патрулювали стражi Короля. Довкола нього були зеленi поля в iдеальному станi, кам’янi майданчики, фонтани, долина дерев. Це було мiсто, наповнене людьми.

Купцi, солдати, сановники – всi кудись поспiшали. Тору знадобилось кiлька хвилин, щоб збагнути, що тут дiеться щось особливе. Коли вiн пройшов далi, то побачив приготування – розставляли стiльцi, споруджували вiвтар.

Серце Тора стиснулось, коли вiн помiтив поодаль лицарський провулок, з довгою стежкою i канатом посерединi. На одному полi вiн побачив солдат, що метали списи в мiшенi, а на iншому – лучникiв, що цiлились у солому. Здавалось, що всюди вiдбувались iгри, змагання. Також тут лунала музика – лютнi, флейти i цимбали; повсюди вештались мандрiвнi музики. Всюди було вино та iдло – люди викочували великi дiжки та накривали безкiнечнi столи.

Попри увесь цей блиск, Тор вiдчував потребу знайти Легiон. Вiн вже спiзнився, але вiн мав про себе заявити.

Тор поспiшив до першого чоловiка, якого побачив – до старця, який, судячи зi скривавленого фартуху, був м’ясником. Вiн поспiшав. Всi в цьому мiстi кудись поспiшали.

“Вибачте, сер”, – звернувся до нього Тор, хапаючи старця за руку.

Чоловiк зневажливо глянув на руку хлопця.

“В чому справа, юначе?”

“Я шукаю Королiвський Легiон. Ви не знаете, де вони тренуються?”

“Невже я схожий на мапу?” – обурився старець i пiшов геть.

Тора вразила його грубiсть.

Вiн кинувся до жiнки, яка мiсила тiсто за довгим столом. Там були i iншi жiнки, i всi вони старанно працювали. Тору здалось, що одна з них певно мае вiдповiдь на його питання.

“Вибачте, панi”, – звернувся вiн. – “Можливо, ви знаете де тренуеться Королiвський Легiон?”

Вони переглянулись мiж собою i засмiялись.

Найстарша озирнулась i подивилась на нього.

“Ти не там шукаеш”, – вiдповiла вона. – “Тут йдуть приготування до свята”.

“Але менi сказали, що вони тренуються у Королiвському Дворi”, – збитий з пантелику, промовив Тор…

Дiвчата знов розсмiялись. Найстарша поклала руки на стегна i похитала головою.

“Ти поводиш себе так, нiби вперше знаходишся у Королiвському Дворi.