Шляхами і стежками життя

Долучився i зарiбок вiд малярства в Закарпаттi. Завдяки цьому вдалося виплатити борги, продати в Увалах хату i переiхати на постiйне проживання до мiстечка Мельник.

Придбали хату в мiстi Святоi Людмили – покровительки Чеськоi Землi, патронки всiх скривджених долею, полишених, безпритульних. Разом iз хатою успадкували величеньке поле, засiяне вiвсом i люцерною та засаджене картоплею, 45 курей i 32 кролi, голубiв, гусей, собаку… Все це господарство лягло непосильним тягарем на тендiтнi плечi доньки польського графа Дунiна-Борковського та спадкоемицi вiдомого давнього кастильського роду грандiв де Кастро Ляцерда i Медiнацелi Фернандес де Кордова i Фiгероа.

Тепер Кармен-Фернанда-Альфонса-Естрелла-Наталена, вона ж – Неджма Бегом Гакгаманiш iбн Куруш, вона ж – Наталiя Ковалевська, вона ж – Наталена Королева, змушена косити i збирати люцерну, вибирати картоплю, лагодити кроликарню i черепицю на даху, рубати сухi дерева в садку, годувати курей, ненажерливих гусей i кроликiв, чистити хлiви, заготовляти корм на зиму, полоти й поливати город… І приймати гостей. Таких поважних, як Є. Чикаленко, В. Щербакiвський, М. Садовський, Є. Маланюк, О. Олесь…

Вiдновила листування з далеким родичем, славетним португальським поетом Еугенiо де Кастро, який колись, у зенiтi своеi лiтературноi слави, заповiдав iй своi настроi i почуття переливати в образне слово. Тепер самотнiй, овдовiлий поет перебував на посадi ректора единого в Португалii унiверситету в Коiмбрi, радо писав Наталенi листи, надсилав книги iспанською i французькою мовами i все запрошував свою родичку переiхати на проживання до нього в Португалiю.

Хворий, пригнiчений передчуттям близького вiдходу за межi земного життя Василь Королiв радив iй доживати старi лiта бiля родича, де Наталена знайде спокiй, добробут i затишок, а вiн вiдiйде до монастиря василiян, стане ченцем i, якщо Господь видiлить йому ще якийсь час побути на цьому свiтi, там, у монастирi, наповнить свое життя улюбленою працею: малюванням, лiтературною творчiстю i молитвами.

Та Наталена вiдхилила запрошення свого родича Еугенiо де Кастро – вже втягнулася в щоденне клопiтливе селянське життя, вiдчула смак творення украiнським словом уявних художнiх свiтiв та й боялася залишати фiзично i психологiчно втомленого боротьбою з невiдступними хворобами свого дружину.