Вітраж

Вiтраж

Наталена Королева

Бiблiотека украiнськоi лiтератури

Видання мiстить автобiографiю та маловiдомi твори Наталени Королевоi (1888–1966), якi ранiше публiкувалися в рiзних емiграцiйних перiодичних виданнях. У оповiданнi «Грiх» письменниця змальовуе життя молодоi черницi в католицькому монастирi; екзотичнi подорожi до Персii описанi у «Схiднiй казцi»; про душевнi вагання юноi бранки йдеться в «Сарацинцi»; традицiям Стародавнього Єгипту присвячена стаття «Фарао Тут-Анх-Амон». До видання увiйшли перська казка «Людський вiк» i байка «Крiлик та зайчик», повчальнi новели «Хлiб» i «Вiдгуки», а також iншi знаковi твори.

Хронологiчне розмiщення цього рiзножанрового доробку письменницi та багата тематична палiтра дасть змогу простежити еволюцiю художньоi майстерностi Н. Королевоi, ii уподобання та мистецькi зацiкавлення на певних етапах життя.

Наталена Королева

Вiтраж

Серiя «Бiблiотека украiнськоi лiтератури» заснована у 2019 роцi

Упорядкування, пiслямова i примiтки

Н.

І. Лисенко

Фотопортрет Наталени Королевоi. Друкуеться вперше.

Оригiнал зберiгаеться в ЦДАВО, фонд 3914, опис 1, справа14, аркуш 59

© Н. І. Лисенко, упорядкування, пiслямова, примiтки, 2020

© Т. О. Калюжна, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019

Автобiографiя

I

Народилася я 3-го березня 1888-го року в Бургасi в Іспанii (Стара Кастiлiя). Мама моя померла п’ять годин по моему народженнi, так що бачила я тiльки ii портрет та малу мiнiятюру, яку батько завжди носив, навiть коли й оженився подруге, приблизно 12 чи 14 рокiв по маминiй смертi.

Мама моя була чисто iспанськоi крови. Звалася Марiя-Клара Фернандес де Кордоба. Рiд ii спорiднений зо св. Домiнiком.

Батько так був засмучений маминою смертю, що не хотiв мене анi бачити. Тож першi чотири роки мого життя я провела у бабунi, матерi мого батька, Теофилi Дунiн-Борковськоi, родженоi Довмонтович. Була литвинка. Вона мене привезла (з мамкою iспанкою) на Волинь.

З матiрнього боку я мала лише вуйка, маминого брата, iспанського священика, та тiточку, його сестру, Інес, яка ще була в кляшторному пансiонатi. Було iй всього 10 рокiв, коли я народилась.

Не було менi ще й п’яти рокiв, як умерла бабуня Теофиля. Вуйко Євгенiо приiхав за мною i знов привiз мене до Іспанii. Але в себе залишити не мiг. Вiн нiколи не мав жодноi господинi, анi жiночоi прислуги, тому не було кому мене доглядати.