Шляхами і стежками життя

Як видко з документiв дитини, народжена вона в Бургосi[150 - Бургос – мiсто та провiнцiя на пiвночi Іспанii.], в Еспанii. Записана як еспанка й не е росiйською пiдданою. Мае, еспанським звичаем, цiлий ряд наймень, прiзвищ, титулiв[151 - В Еспанii кожний мае прiзвище не тiльки батька, але й матерi. Якщо ж якась галузь роду вимерла – прiзвище переноситься часами на най ближче спорiднену особу. Тому еспанськi прiзвища такi довгi (Н. К.).], якi нiчого спiльного анi з Росiею, анi з Польщею не мають. Отже, може, дон Еугенiо, як опiкун та хрещений батько, уйметься сирiтки та знайде яких кревних, бо iнакше треба буде звертатись до еспанського посольства, щоб малолiтню еспанську пiддану умiстили десь до сиротинця в ii батькiвщинi.

Маеток по панi Теофiлi лишився великий. Але дитинi навряд щоб мiг дiстатись, бо перш за все дитина – чужа пiддана. Якби ж хоч була доросла, то могла б шукати якихсь способiв, шляхiв, щоб доказати своi права. Але – п’ятилiтня дитина? А до того ще – напевно буде згадано про те, що дiд ii, дружина панi Теофiли, граф Адам Дунiн-Борковський, був польський повстанець 1863… Тож маеток найпевнiш перейде до царського володiння.

Еугенiо замислився.

Сумнi й давнi вже згадки викликав в його пам’ятi цей лист: його прощання зi швагром[152 - Швагер – тут: чоловiк сестри.], Адрiаном-Георгом, графом Дунiн-Борковським…

Кларiта пережила лише чотири години народження своеi дитини. Батько по похоронi не хотiв анi бачити своеi доньки.

– Погляд на неi шарпае менi серце! Нагадуе смерть Кларiти…

І вирiшив вiд’iхати до Індii.

– Не говорiть менi про християнство! – перервав умовлення своеi матерi, панi Теофiли, яка приiхала до Бургосу на хрестини дитини, що мала народитись. – Не можу-бо зрозумiти, кому i нащо було потрiбно смертi Клари! Також вона взiрцева християнка-католичка! – молилася свойому Боговi, прохала у нього щастя для себе! І ось – маемо вiдповiдь на ii молитви!

– Тож не лишаеться нiчого iншого, – зiтхнула бабуня Теофiла, – як взяти дитину на Волинь! Бо хто ж ii тут виховуватиме?

– Напевно не я! – знизав раменами батько, – бо це – жiноче дiло!

Донья Клара давно вже не мала батькiв.

Вся ii родина складалась з брата Еугенiо, старшини королiвськоi гарди, та молодшоi сестри Інес, яка ще була в кляшторнiй школi-пансiонатi «Sacrе Coeur» в Парижi. Були, правда, вiддаленi кревнi, але родина доньi Клари нiколи не була з ними в жадних близьких вiдносинах.

Адрiан Дунiн-Борковський перебував у Францii з десятилiтнього вiку.