Шляхами і стежками життя

Зате нiхто, крiм панi дiдички, не називав бабу Северця!

Результатом Естрельiтиного прохання було, що Маруся переселилася до «панського будинку», мешкала з Естрельiтою, вчилася французькоi мови, а Естрельiта дiстала дозвiл вiльно i без перешкод ходити до бабусi Северини…

І от стали «минулим»: Маруся, i бабуня Северина, i стара оселя… Зникло все, як сон…

Нинi Естрельiта починала свiй день не поцiлунком бабуниноi руки, що пахне «Violettes de Parme»[189 - «Violettes de Parme» – назва вiдомих парфумiв «Пармська

фiалка».

], а службою Божою в каплицi. Там, у бабунi, також була каплиця. Але Естрельiту водили на службу Божу тiльки в недiлю i у свята.

Замiсть нудних навчань mademoiselle Hortense – завжди усмiхненi черницi оповiдають прецiкавi речi, яких, здаеться, нiколи не наслухаешся. Показують баревнi[190 - Баревнi (чеськ. barevn?) – кольоровi, рiзнокольоровi.] образи, на яких намальовано «все, що е на свiтi!»: звiрi, птахи, квiти, рослини… i як Бог свiт створив… i як Ісусик у печерi народився та вiд лихого Ірода-царя тiкав на ослику до Єгипту… далеко-далеко!

На iнших, знов, намальовано Histoire de France: поганськi жерцi у бiлих шатах, славний Верцiнгеторiкс[191 - Верцинеготорикс (82 р.

до н. е. – 46 р. н. е.) – вождь кельтського племенi арвернiв у Галлii (територiя сучасноi Францii).] з довгим волоссям, заплетеним у коси, як у дiвчини. Естрельiта вже знае, що вiн воював з Цезарем, який «був поганин i забив багато-багато людей та вiдбирав iм iхню землю».

Був там i король Кльовис[192 - Король Кловис (Хлодвiг) (466–511) – засновник Франкського королiвства, яке розглядають як першу французьку або нiмецьку монархiю, залежно вiд нацiональноi приналежностi чи симпатiй дослiдникiв. Син короля Хiльдерiка І з роду Меровiнгiв i Базiни Тюринзькоi.], що перший охрестився. І другий король, завзятий вояк Дагобер[193 - Дагобер I ([604]–639) – король франкiв iз династii Меровiнгiв. Син короля Хлотара II та королеви Бертруди.], що так поспiшав до бою, аж одного разу одяг штани на руба[194 - Одягнути штани на руба, тобто навиворiт.

Легенда про «штани короля Дагобера» була популярною у Францii.]…

Але найбiльш подобалася Естрельiтi «L’histoire Sainte des anciens», як тому казали дiвчата: «Святе Письмо стародавнiх». Тобто старогрецька та староримська мiфологiя. Про жодних святих, анi про Ісусика у тому «стародавньому Святому Письмi» не було мови. Говорилося там лише про богiв та богинь.