Зодчий із пекла

Не озираючись!

– Куди? – Щукiна вiдiйшла од вiкна й почала мити келишок, тарiлочки та чашечку.

– А де платять хоч i менше, зате життя спокiйнiше, – стара Тимофiiвна широко розставила ноги, що аж гули вiд утоми, й не поспiшала йти додому.

– Карр! – голосно погодилась з нею ворона за вiкном.

– Карр! Карр! – вiдгукнулися з усiх бокiв ii сородичi.

Надя зiтхнула:

– Менi дочку вчити треба… Сама знаеш, за кожну копiйчину воювати доводиться.

Ворони злетiли дружною зграею й закружляли над парком, зловiсне каркання сповнило тремтiнням холодне зимове повiтря.

Дуже дивний будинок

Ольга Володимирiвна Ярижська, жiнка розумна, освiчена й бувала в бувальцях, в минулому – екскурсовод, потiм директор музею, не помилялась. Старий будинок, який вони з чоловiком придбали зовсiм недавно й вже закiнчували ремонтувати, нiс на собi тавро таемничостi вiд самого початку свого iснування.

Через те, що цей дiм, а точнiше, особняк, – стане одним з головних героiв нашоi оповiдi про страшнi й трагiчнi подii, дозвольте спочатку вiдрекомендувати його у межах основних анкетних даних.

Видова назва – невизначена. За документами – особняк, проте називають його по-рiзному. Найчастiше – просто дiм, iнодi – вiлла, а подекуди й – палац. І всi цi назви до цiеi будiвлi пасують. Наче на неi пошитi.

Рiк народження – ще одна загадка. Фундамент закладено чи в ХVІІ, чи в ХVІІІ столiттi. Дiм на ньому простояв до початку ХХ вiку. Повнiстю перебудований на тому ж мiсцi та знову почав функцiонувати в 1914 роцi.

Походження – нез'ясоване. Останнi дореволюцiйнi власники – помiщики Барвиненки – вiдомi цукрозаводчики, колекцiонери та меценати. Люди неординарнi, енергiйнi й навiть дещо загадковi. Пишалися козацьким походженням, а дружин брали виключно з родовитих росiянок. Хизувалися науковим свiтоглядом, а грошей на храми не шкодували. Обожнювали мистецтво, полюбляли запрошувати до себе акторiв та художникiв, але майже всю свою енергiю спрямовували на збiльшення й без того величезних статкiв.

Призначення особняка – весiльний подарунок молодшiй дочцi, якiй так i не судилося побути його хазяйкою.

Оточення – старий листяний парк, з невiдомих причин у першi роки ХХ столiття його вирубали й засадили хвойними деревами рiдкiсних, екзотичних порiд.

Автор проекту – уславлений архiтектор Владислав Городецький, безпосереднiй виконавець – його учень i, за збiгом обставин, – наречений хазяйськоi дочки Григорiй Василай, людина походження темного й незнатного.