Старі-старі казки

А ви не знали? Щастя тулиться тiльки до того, кого саме полюбить, пiдкупить його неможливо i приманить чимось теж. Воно саме обирае людину. А Суб’ект чи то не зрозумiв, чи то не оцiнив, але на Щастя – нуль на масу. Сприймав його, як належне, не доглядав толком, уваги не придiляв. Забула сказати: всi Щастя володiють магiчними здiбностями i вмiють перетворюватись на будь кого i будь що, в залежностi вiд бажань i потреб людини. Наш Суб’ект забажав, щоб це була жiнка. Щастя й перетворилось на дуже симпатичну жiночку: очi кольору бiрюзи, волосся бiляве, як льон, нi худа, нi товста, все як кажуть при нiй i на мiсцi.

Щастям, до речi, закохуватись заборонене згiдно Трудовоi Угоди, яку вони пiдписують iз Всевишнiм. Щастя повинно бути об’ективним, щоб не звалитись на голову тому, хто не знатиме що з ним робить.

Але в нашому випадку саме так i сталося. Щастя закохалося, а суб’ект ним, чи то пак, нею, просто користувався. Не, шо не кажiть, а все таки зручно, коли поряд з тобою бродить Щастя i вiддано заглядае в очi! Щастя Суб’екта доглядало, оберiгало, захищало, вчило, провчало, але головне – любило! Що може бути цiннiшим за це? Але, мабуть, таки е щось бiльш вартiсне, бо Суб’ект ринувся на пошуки iншого Щастя. А може у нього дiйсно була потреба в iншому Щастi, спробуй, розберись в цих тонких матерiях.

Наше Щастя дуже тужило, змарнiло, i наче аж вицвiло, бо Щастя харчуються енергiею любовi, натомiсть вiддаючи вдвiчi бiльше, а цiеi енергii якраз i не поступало.

Може б Щастя й зовсiм зачахло, але тут воно зустрiло Пляшку Горiлки.

– Тю! – сказала Пляшка, вислухавши iсторiю Щастя, (бо iм теж iнколи потрiбно виговоритись), – ти якого дурня оце побиваешся? Про теорiю дзен-поху…му чула?

– Не, – через соплi i сльози вiдповiло Щастя.

– Зара розкажу!

І Пляшка повiдала Щастю основнi принципи дзен-поху…му, головний з яких полягав тому, що потрiбно забить на все, i прийде тобi щастя.

– Я i е Щастя, – рюмсало воно, – кому до мене йти?

Пляшка задумливо почесала пробку.

– Несостиковочка, – сказала вона i тут же просiяла, нiби ii помили «Майстром Клiном», – значить, нада випить.