Поліська туристична стежина

Його фраза, – «Пойдем по азимуту, здесь недалеко», стала крилатою i в нашому колi ми часто говоримо “ пiдемо по азимуту тут недалеко», якщо потрiбно десь зрiзати дорогу.

До речi з шiстьох учасникiв подорожi трое розмовляють росiйською мовою, але проблем з розумiнням чи iнших конфлiктiв на цьому грунтi у нас нiколи не виникало. Кожен говорив так, як йому зручно.

П«ятий учасник походу Славiк Куришка. Пасiчник з Лебедина. Весь похiд ми смакували його мед. Славiк товариш Роми i ми теж познайомилися в Карпатах.

Не дивлячись на проблеми з ногою вiн достойно пройшов весь, немалий шлях. Славко досвiдчений турист i ходить в пiшi та велопоходи понад десять рокiв.

Про себе я вже писав, додам лише, що для мене дорога то життя.

Заплiчники зiбранi. Лишилась одна нiч на лiжках. Завтра починаеться справжне життя. Завтра в подорож.

В кiнцi червня 2018, а саме 30 я з Сашком вирушив в дорогу. Вiталiк приеднаеться до нас через два днi. Ми приiхали в Ковель по полудню та зустрiли на залiзничному вокзалi Рому й Славiка.

Трохи пiзнiше до нас пiд'iхав Іван. Електричка якою ми поiдемо до Вараша, колишнього Кузнецовська, вiдправляеться майже через дванадцять годин тому щоб не тусуватися стiльки часу на вокзалi i спекотному мiстi Ваня повiз нас автомобiлем на невеликий ставочок, що знаходиться майже за мiстом в приватному секторi. Ми вирушаемо в ночi, а Іван як i Вiталiк приеднаеться до нас через два днi, вони наздоганятимуть нас разом.

Ми розмiстилися, поставили намети та почали готувати вечерю. До нас на посиденьки приiхала дружина Івана – Іра. Смачно повечерявши почали готуватися до сну. Іван та Іра поiхали додому й ми залишилися в чотирьох. Що ж початок непоганий.

Ура таварищи!!! Подорож стартувала. В Ковелi, зустрiли бродяг з Сум, пообiдали, повечеряли, чекаемо електричку на Вараш.

Прокинулися близько першоi години ночi. Моросив маленький дощик. Швидко зiбралися й вирушили на залiзничний вокзал.

Дорогою дощ закiнчився. В три з копiйками ми вже iхали електричкою на Вараш. Поки йшов потяг нам вдалося ще трохи подрiмати i перекусити.

Нiчне мiсто атомникiв важко переплутати з чимось iншим. Ще на пiд'iздi до станцii далеко в небi видно заграву. Це освiтлюеться Рiвненська АЕС. Але ми прибули сюди на свiтанку, а точнiше зранку, коли на вулицi був майже день й освiтлення хоч й було ще ввiмкнуте та не створювало такого ефекту.