Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Вона була розкiшно одягнена в рiзнокольоровi кулi, фiгурки звiрiв, яскравi гiрлянди, а зверху гiлки були прикрашенi великими золотистими, червоними i жовтими бантами. На шпилi ялинки красувалася промениста червона зiрка. Ялинка грала всiма барвами веселки. Великi кулi червоного i синього кольорiв, кулi поменше бiлого i зеленого кольорiв, цукерки, загорнутi в бiлi серветки i пiдвiшенi до гiлок рiзнобарвними нитками, – усе це створювало ореол чогось чарiвного i неземного.

Роберт не мiг вiдвести здивованого та захопленого погляду вiд ялинки.

Таку велику, пишну, красиву й ошатну новорiчну ялинку вiн бачив уперше у своему життi.

Роберт не мiг зрозумiти, чи все це насправдi. Вiн озирнувся i на свiй подив зрозумiв, що знаходиться в зовсiм iншiй, багато прибранiй, чужiй кiмнатi. Ця кiмната була свiтла, простора. Стiни пофарбованi в яскравий жовтий колiр, а стеля – у блакитний з маленькими майстерно намальованими зiрочками. Уздовж стiн стояли новi меблi, на вiдкритих поличках яких красувалася безлiч рiзних книг, як у бiблiотецi.

З iншого боку кiмнати стояло чорне, лакове, з вiдкритим клапом i бiлими клавiшами пiанiно. І iграшки – десятки, напевно, навiть сотнi рiзноманiтних iграшок. Очi розбiгалися вiд iх кiлькостi. Маленькi i великi рiзнокольоровi автомобiлi, два справжнiх шкiряних м'ячi – футбольний i навiть для баскетболу. А найголовнiше – величезна залiзниця, яка вилася навколо ялинки по пiдлозi майже по всьому периметру кiмнати, з тунелями, свiтлофорами, мостами та iншими неймовiрними деталями, про якi Роберт навiть мрiяти не мiг.

А над його лiжком на невидимих нитках висiла модель справжнього лiтака. Усе це було просто вкрай красиво i неймовiрно недоступно.

Роберт сидiв на лiжку з широко розплющеними очима, повними подиву i захоплення. Таке яскраве сновидiння вiн бачив уперше в життi, i залишати цю казку йому зовсiм не хотiлося. Роберт мрiйливо заплющив очi…

– Робере, пiдйом! Скiльки можна тебе кликати?! – з кухнi мама вимагала послуху i, пiдiйшовши до лiжка Роберта, смикнула його за плече.

Роберт розплющив очi i пiдвiвся. Кiмната знову стала колишньою. На столi посеред кiмнати стояла невелика новорiчна ялинка. Яскравi фарби зникли, i разом з ними зникли i всi iграшки. На стiнi бiля лiжка Роберта висiла сторiнка журналу для автомобiлiстiв з фотографiею нового автомобiля. Розворот до стiнки було приклеено синiм пластилiном за всi чотири кутки аркуша.

На кухнi гучно поралася мати.