Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Справдi, очi Аманди були рiдкiсного блакитного iз зеленуватим вiдтiнком кольору i просто поглинали спiврозмовника. Такого магнетичного погляду Тревор не вiдчував нiколи. Водночас це був погляд дещо спантеличеноi людини, погляд вiдвертого здивування. Та за мить Аманда опанувала себе, мигцем глянула на Йована i пильно, з викликом подивилася на Тревора.

Кров ударила йому в обличчя, але вiн стiйко витримав цей чiпкий погляд.

– Доброго дня, мсье Бланш. Так це ви маете сумнiв щодо сили гiпнозу i вважаете гiпнотизерiв шарлатанами? – з усмiшкою запитала Аманда.

Мабуть, Йован встиг iй розповiсти.

Аманда вказала рукою на два шкiряних фотелi[13 - Фоте?ль, ля, чол., дiал. – крiсло.] i продовжила:

– Гiпноз – це не самоцiль для психолога, панове. Гiпноз – це своерiдний набiр засобiв ефективноi роботи з нашою свiдомiстю i пiдсвiдомiстю, спосiб боротьби зi страхами, лiкування залежностей i вирiшення психологiчних проблем.

– Справа не в тому, чи вiрю я в силу гiпнозу, – вiдповiв Тревор, сiвши у м'який фотель.

 – Я дуже сумнiваюся, що гiпнозом можна лiкувати. Адже, по сутi, гiпнотичний стан – це стан вимушеного сну. А що можна вилiкувати сном, окрiм утоми?

Аманда сiла за стiл i склала пальцi рук пiрамiдкою. Вона уважно вислухала Тревора i дивилася на нього, просвердлюючи своiм поглядом наскрiзь.

– Чи вiрите ви в гiпноз, чи нi – це не головне. Не можна вiрити або не вiрити в скальпель хiрурга або дзеркальце стоматолога. Цi речi – лише медичнi iнструменти. А в руках досвiдченого лiкаря вони перетворюються на засiб для отримання тiеi чи iншоi iнформацii i досягнення поставленоi мети.

Тревор спостерiгав за Амандою. Часу було вдосталь, i вiн ловив себе на думцi, що йому приемно перебувати в ii товариствi. Але, з iншого боку, Тревора не полишало вiдчуття якогось дискомфорту. В очах Аманди вiн вловив якийсь жаль. Так дивляться лiкарi на своiх пацiентiв перед тим, як повiдомляють iм позитивнi результати аналiзiв або наявнiсть серйозноi хвороби. Безумовно, Аманда готувалася до цiеi розмови заздалегiдь i кiнцевою метою ii монологу була саме потреба в тому, щоб провести з ним гiпнотичний сеанс.

Що це було – професiйний iнтерес, бажання привернути нового клiента чи щось iнше, приховане, завуальоване пiд невимушену розмову психолога i пацiента?

Що б це не було, але саме Аманда в той день увiмкнула невидимий, прихований тумблер у головi Тревора, що в подальшому призвело до несподiваних, непередбачуваних i фатальних наслiдкiв для них обох.