Канікули для Інформи

– А менi та тiтка не сподобалася, що вимагала цi… як iх там… паспорти, – Дроник посмiхнувся, згадавши, якi iмена вiн дав принцесi та Чипсету. – Вигадали теж… Паспорти якiсь… Крiм того, вона могла чути, як ви про Рiчпорт домовлялися.

– Ти маеш рацiю, тому вона стае пiдозрюваною номер один. ii вiзьму на себе я, – вирiшив Сергiйко.

– А чому це… того… саме ти? – заперечив Славко.

– Не сперечайтеся. Нехай за адмiнiстраторкою стежить Сергiйко, – припинив у зародку дискусiю Чипсет, – Васла вiзьме на себе чергову, я просто стежу за готелем.

Сидiтиму в холi, може, хтось i з'явиться. І штаб ми зробимо саме в готелi, а не тут. Тут занадто далеко, тому незручно. Дронику, а ти з'ясуеш данi на всiх, за ким ми стежимо. Не вийде – значить не вийде, тодi приеднаешся до нас. Ex, ще б когось на допомогу…

План дiй було складено. Без довгих розмов уся компанiя подалася до готелю.

Небезпечна гра почалася.

Роздiл 7

Цiкавий садимо гопак…

Інформа отямилася вiд того, що в бiк iй уперлося щось тверде й гостре.

У ротi стояв бридкий присмак чогось огидно солодкого. Голова була важкою i сильно болiла. Дiвчина спробувала повернути ii, але одразу застогнала. У головi немов покотилися великi чавуннi кулi i боляче стукнули в скроню. Принцеса вiдкрила очi й спробувала поворухнути рукою – нiчого не вийшло. Руки були щiльно зв'язанi широким шкiряним ремiнцем. У примiщеннi, де ii залишили, було темно, якщо не зважати на слабку смужку свiтла, що пробивалося пiд дверима. Вона спробувала поворухнути ногами, але ноги теж були зв'язанi.

– Агов! – спробувала крикнути дiвчина. Голос пролунав тихо та хрипко, а в головi знову застрибали чавуннi кулi. – Агов! – повторила вона. – Там е хтось?

Удруге вийшло краще. Голос зазвучав голоснiше i впевненiше, а в скроню вдарило вже не так боляче. Довелося крикнути ще раз, перш нiж дверi нарештi прочинилися. Свiтло слiпуче бризнуло в кiмнату, вдарило по очах. На порозi виникла невисока товста фiгура.

– Ну, чого треба?

Інформа одразу впiзнала голос Товстого, якому допомагала у кав'ярнi нести Довгого, i все згадала.

– Розв'яжiть мене, – зажадала вона, – менi потрiбно в туалет.

– Ага, як же… Розв'язати… А якщо втечеш? Менi потiм довбешку знесуть… – Товстий, щось незадоволено бурмочучи, почав розв'язувати ноги та допомiг Інформi звестися. Ноги затекли i погано тримали, колiна одразу пiдiгнулися, i якби Товстий не пiдхопив дiвчину, вона б точно впала.

– Давай, рухайся… – бурмотiв вiн.