Канікули для Інформи

– Та я тобi таких понавигадую цiлу купу!

– Не заперечую, але навiщо? Поясни, навiщо менi влаштовувати тобi такий розiграш? Чи сьогоднi перше квiтня?

Герич замовк, обмiрковуючи слова Костi.

– Ну, припустимо, що це все правда, але ти тут яким боком?

– Та ти що, Геричу, i справдi не в’iжджаеш? Та якщо цю Інформу умикнути й надавити на батечка, тобто Великого Процесора, уявляеш, якi це бабки? З ним можна взяти будь-який банк, та що там банк… Мiнфiн за зябра взяти й пiвбюджету краiни витрусити! Вiн же в будь-який комп’ютер, будь-який пароль, будь-який код… як додому… Одномоментно! Це ж повний атас!

– Так ти що, пропонуеш вкрасти принцесу?

– Ну!.

. Вона поселиться у вашому «Дiрявому небi», а ми ii отут i злапаемо… А потiм батечковi на вiдому адресу мило: вельмишановний Великий Процесоре, ви вже будьте люб’язнi, зорганiзуйте перерахування з банку «Безрозмiрний кредит» до банку «Вiчнi борги» грошей не мiряно, не лiчено… А з того банку в iнший банк, а по-тiм ще пару перерахувань, щоб кiнцi заплутати, та й усе… А як що батечко вiдмовиться, то ми його доцю де-небудь бiля магнiту потримаемо.

– Це ще навiщо?

– А щоб ще бiльше намагнiтилася! До повного невпiзнавання! Зрозумiло? Хiба ти не знаеш, що записи на магнiтних носiях не рекомендуеться тримати бiля магнiтiв? Можуть зiпсуватися… А вона ж не жива людина, вона ж вiртуальна! Їй магнiти зовсiм нi до чого…

– Ну… Ти чувак… Тiльки ми з тобою вдвох таку операцiю не подужаемо. Треба ще кого-небудь до себе пришвартувати.

Ти ж читав, що у принцеси двое охоронцiв будуть – Чипсет i… як там другого… Спостерiгач потрiбний? Водила? Бiйцi, якi руки крутити будуть? Усього чоловiк п’ять треба, не менше.

– Чим бiльше учасникiв, тим менше частка кожного – це ж абетка!

– Косько, не мороч голову. Замiсть двох лимонiв качнемо з банку п’ять. Яка рiзниця цьому Процесору, скiльки грошей вiн лiворуч направить? Жоден слiдак зi своiм кримiнальним кодексом при всьому своему бажаннi та службовiй запопадливостi в Заекраннi його не дiстане.

У нього недоторканнiсть крутiша за депутатську! Можна сказати, абсолютна!

– Твоя правда! Ну то що, можна вважати, що ти у справi?

– А то! В мене е пара знайомих вiдморозкiв, тупi, наче валянки! Їх можна взяти. Нiяких питань з iхнього боку, я гарантую. У них для такого поняття, як питання, просто мiзки не доросли. По копiйцi кинемо, задоволенi будуть. Ну, i цього йолопа, – Герич кивнув у бiк вибивали-охоронця.