Справа майстра-червонодеревника

 – Якщо у мiстi дiзнаються, що в цьому будинку е шафа, яка мае стосунок до вбивства! Ви не розумiете… Менi i так доводиться борсатися у павутиннi серед конкурентiв. Але чутки… про вбивство, – вiн заклiпав своiми запалими очима i знов перейшов на шепiт, – вони нi до чого…

– Я розумiю, – мовив Тарас Адамович, – ми теж намагаемось уникати розголосу. Розкажiть, що знаете.

Знав Мусiй Маркович не так багато. Тiльки те, що два тижнi тому до нього прийшов Семен Нечипорук i сказав, що мае шафу для його кондитерськоi.

Мусiй Маркович ранiше мав справу з майстром i знав, що меблi вiн робить добре – горiхове бюро, що стояло в його кабiнетi вже три роки, хвалили всi гостi Гуревича, а деякi навiть хотiли купити. Крiм горiха, майстер використав рожеве дерево в оздобленнi та прикрасив бюро рiзьбленням. Меблi Семена Нечипорука коштували дорого, однак були вартi кожноi копiйчини. Тому Мусiй Маркович неабияк здивувався, коли майстер прийшов до нього з дивною пропозицiею.

– Чого вiн хотiв?

– Щоб я купив шафу i поставив ii тут, у цiй залi.

Тарас Адамович повiльно обвiв поглядом невеличку кiмнатку, знов зупинив погляд на ялинцi.

– Нi, – похитав головою Гуревич, – зараз ii тут нема. Розумiете…

Шафа була висока, масивна й похмура, як небо негожого дня. Для неi майстер обрав зовсiм не горiхову деревину з елементами рожевоi – для оздоблення. Шафа була тяжкою, як брила, i темною, як нiч. Вона зовсiм не пасувала до його кондитерськоi, в ii iнтер’ерi доречними видавалися хiба напiвневагомi шафи-вiтрини з гiрками тiстечок та цукерок.

– То вона вам не сподобалася? – запитав колишнiй слiдчий.

Гуревич усмiхнувся, подивився кудись крiзь спiвбесiдника й поволi проказав:

– Те, що виготовляе…. – вiн затнувся, – виготовляв Семен Нечипорук не може не подобатися. Якщо ви бачили його роботи, маете про це знати. Та шафа – неймовiрна. А ще – найдивнiше – вiн попросив за неi вiдверто низьку цiну. Я не мiг не погодитися.

Тарас Адамович подумки усмiхнувся, вголос запитав:

– То ви покажете нам ту неймовiрно дивовижну i – так само неймовiрно – недорогу шафу?

Мусiй Маркович якось знехотя пiдвiвся i провiв ранкових гостей на другий поверх будинку, до якого був вихiд iз кав’ярнi, що ховався за однiею з шаф-вiтрин.

Мiра кинула прощальний погляд на ялинкових янголят, коли пiрнала у темний прохiд, що iм його показав власник кондитерськоi.

Вони пiднялися схiдцями, хоч власник i похвалився, що мае лiфт у будинку.