Справа мертвого авіатора

Тарас Адамович натиснув на дверi, збiльшуючи прохiд, ступив усередину та жестом запросив дiвчину слiдувати за ним.

«Ти не захочеш вiдмовитися вiд справи, коли дiзнаешся подробицi» – пригадав вiн нещодавнi слова Георгiя Рудого.

Скiльки рокiв Тарас Адамович вiдмовлявся слухати новини про успiхи в небi? Холодно вiдповiдав на листи мосье Лефевра, вiдмовчувався, коли той запитував про киiвських авiаторiв? Ігнорував приiзди вiдомих пiлотiв до Киева? Щонайменше – п’ятнадцять. Вiдтодi, як побував на фестивалi повiтряних куль на Сирецькому iподромi.

– Ви й справдi нiколи не бачили авiаторiв? – майже пошепки промовила Мiра.

– Живих – нiколи, – вiдповiв iй Тарас Адамович, якого службовий обов’язок змусив бути на похоронi Петра Нестерова. То оця голова зi скуйовдженим волоссям, що визирала з ангара, незграбна постать i рiзкi помахи рук, що були вимащенi у щось чорне, – належать першому авiатору, якого вiн побачив у своему життi?

Чоловiк озирнувся на гостей.

– Добридень! – сказав вiн низьким хриплуватим голосом.

На вигляд пiлоту не бiльше нiж двадцять сiм рокiв. Вiн був у формi та шинелi, недбало накинутiй на плечi. Смагляве обличчя, грубi риси, важке пiдборiддя. Мiра мимохiдь ковзнула поглядом уздовж стiни ангара, питально подивилася на пiлота. За його спиною височiв лiтак. Перш нiж Тарас Адамович подумки встиг оцiнити габарити i вiдповiсти на вiтання, авiатор вiдрекомендувався:

– Поручик Рахлiн.

– Тарас Адамович Галушко, слiдчий у вiдставцi. Моя секретарка – панна Томашевич.

Офiцiйну частину завершено. Мiра замислилася. Про що запитуватиме колишнiй слiдчий у поручика? Наскiльки вiдвертим буде авiатор? Коли iй дiставати нотатник – зараз чи потiм, коли Тарас Адамович розпочне допит свiдка? А якщо допит уже розпочато? Вона перевела погляд iз поручика на слiдчого.

– Це i е той лiтак, що здiйснив перелiт iз Петрограда до Киева?

– Якщо маете на увазi перелiт другого грудня – так.

– Чи були до того на ньому ще якiсь перельоти?

– Час вiд часу траплялися. Власне, на рахунку лiтака, який вас зацiкавить, щонайменше шiсть таких перельотiв, один iз них – рекордний, з Киева до тодi ще Петербурга за тринадцять годин.

– О, справдi?

– Так, я був мотористом на цьому лiтаку, коли вiн ставив рекорд. Але ж вас цiкавить iнше…

– Ми залюбки послухали б iсторiю про рекорд, якщо, звiсно, ви маете настрiй розповiсти.