Справа мертвого авіатора

Не дочекавшись вiдповiдi, ошелешила його ще однiею реплiкою:

– Якби я знала, що ви збираетеся провiдати старого педантичного ненависника коней на шаховiй дошцi, попросила б вас про супровiд. Урештi, оперний поруч iз вiддiлком полiцii, а мiсто зараз надто гарне, щоб гуляти вулицями на самотi.

– Я… я залюбки… складу вам компанiю наступного разу.

– Боюся, тепер це станеться не скоро, – вона ступила кiлька крокiв уперед i очiкувально зупинилася. Вiн рипнув хвiрткою, провокуючи каркання ворони, Вiра увiйшла в яблуневий сад.

– Навеснi, тут, напевно, дивовижно, – проворкотала вона, i вiн на мить запiдозрив балерину в читаннi думок. Вiдмахнувшись вiд цих нiсенiтниць, вiн увiйшов у сад слiдом за дiвчиною.

– Я тут, щоби повiдомити своiй сестрi, що разом iз театром iду до Одеси.

І чого тих балерин так вабить Одеса?

– А ще, звiсно, щоб стерти поблажливу посмiшку з обличчя…

– «Старого педантичного ненависника коней на шаховiй дошцi»? – озвався з веранди господар.

– Пiдслуховуете чужi розмови, пане слiдчий? – запитала балерина.

– Завжди. Це чи не найважливiший iнструмент у моiй роботi – умiти вчасно почути необхiдну iнформацiю, – усмiхнувся вiн i жестом запросив гостей до будинку.

У вiтальнi трiскотять дрова у камiнi, посеред столу випускае пару з вигнутого носика круглобокий чайник, розмальований маками. У будинку затишно й пахне яблуками, як восени у саду. А ще пахне травами.

– Судячи з аромату, Марта не поскупилася й обдарувала вас своiми скарбами, – скосила погляд на господаря будинку Вiра.

– Поскупилась, – усмiхнувся Тарас Адамович, – найцiннiшi не дала.

Хто така Марта, Якiв Менчиць не знав. Як почати розмову з дiвчиною, яка сидить за столом за друкарською машинкою – теж. Однак магiя цiеi домiвки врештi дае змогу йому вдихнути ароматного повiтря на повнi груди, всiстися на стiлець бiля столу та заспокоiтися.

Тарас Адамович розливае чай, ставить на стiл розетки з варенням, тарiлку з пухкими скибками хлiбу.

– З яблуками? – поцiкавилася Вiра.

– Не лише, – лукаво усмiхнувся господар, – власне, я хотiв додати ще ягiдного варення, однак потiм передумав. Окрiм яблук, тут…

– Айви? – лишивши едину нотку питальноi iнтонацii, проказала Вiра.

– Айви, – пiдтвердив господар будинку, – зранку ми з вашою сестрою були заклопотанi, тому не встиг вигадати щось цiкавiше для начинки пирога.