Справа мертвого авіатора

Хтозна, якi iз цих свiдчень знадобляться Тарасу Адамовичу? Невiдомо, що пiдкаже iм напрямок руху в розслiдуваннi. Та й куди взагалi вони зараз рухаються? Адже слiдчий хотiв поговорити iз Сiкорським або з кимось iз родичiв загиблого князя, а вони ведуть бесiду з пiлотом, чиi свiдчення могли б отримати ще вчора. Та й чи можна вважати це свiдченнями? Його ж не було на борту лiтака. З чотирьох очевидцiв вони поки що опитали лише одного. Поговорити б iз самим Осиповим… Збив сiм лiтакiв, однак жодна газета не написала про те, кого заарештували на Куренiвському аеродромi.

Невже у Киевi можуть засудити героя вiйни?

– Це пропаганда, – усмiхнувся Горенко, – нiмцi використовують ii на повну. Лiчать кiлькiсть збитих, ведуть статистику, потiм публiкують списки перемог.

– Хiба ми не робимо те саме? – запитала Мiра.

– Хто «ми»?

Вона не вiдповiла. Вiн мовив далi.

– Коли я вперше сiв на кермо «Муромця», менi сказали, що цей лiтак неможливо здiйняти вище за тисячу метрiв. Коли я здiйняв його на три, мене мало не розстрiляли пiд Варшавою союзники – вони думали, що я – ворог, оскiльки не вiрили, що «Муромцi» Сiкорського можуть лiтати настiльки високо.

Я бачив не так уже багато пiлотiв, якi перейшли з легкоi авiацii до нашоi Ескадри та радiли польотам на «Муромцях». Лiтак важчий i менш маневрений, далеко не всi фiгури вищого пiлотажу на ньому можна виконати.

– А Оспипов?

– Радiв. Йому подобалося лiтати на «Муромцях».

– Чому вiн був у Петроградi? Його теж вiдпустили на честь весiлля Курдашова? – запитала Мiра i вiдразу додала: – Але поручик Рахлiн розповiв про…

– Осипова й Агату? Так, заявлятися на весiлля суперника – дивний вчинок.

Осипов був у Петроградi не заради весiлля. Його було направлено в Гатчину як iнструктора. А от чому вiн опинився на лiтаку, що летiв до Киева, – про це краще розпитати у самого Осипова.

Зупинившись, Менчиць запитав:

– А до Гатчини його вiдправили на вiдпочинок?

Штабскапiтан вiдповiв не вiдразу.

– Не зовсiм.

– Ви самi сказали – вiн ас…

– Так.

Таких не вiдправляють у тил надовго. Нерiдко вiдпустку поеднують з обов’язками iнструктора в однiй зi шкiл для пiлотiв. Але то була не вiдпустка. Осипов уже майже рiк не сiдав за кермо лiтака, а якщо сiдав, то не мiг злетiти вище за тисячу метрiв. Таке iнодi трапляеться…

Вiн подивився на спiврозмовникiв i констатував:

– Навряд чи ви зрозумiете.

– Ви не намагаетесь пояснити, – зупинившись уже бiля огорожi, сказала Мiра.