Справа мертвого авіатора

Старша сестра, Мирослава, пообiцяла, що повернеться у його яблуневий сад – i надалi виконуватиме обов’язки секретарки. За цi три мiсяцi йому й справдi вдалося впорядкувати стоси паперу, яких, на диво, виявилося чимало, а вiн був певен, що впорядковувати нема чого. Листування iз шаховими партнерами, колекцiя листiвок, газети i кореспонденцiя, тепер ще – «Справа зниклоi балерини», – ось, чим була наповнена картотечна шафа iз червоного дерева у кiмнатi Естер у будинку Тараса Адамовича по вулицi Олегiвськiй, неподалiк зупинки трамвайного маршруту № 13.

Вiн веде слона до краю дошки, перерiзае меланхолiйному королю Сильвестра Григоровича шлях до вiдступу. Кожен на його мiсцi був би меланхолiйним: як iнакше, якщо вiйсько замiсть твоеi безпеки дбае про безпеку королеви? Королева проноситься вихором, розтинаючи ворожого коня. Тепер все, пастку зачинено. Шах. Фiнал. Сильвестр Григорович усмiхаеться, чухае скроню, схиляе голову, визнаючи поразку.

– Хороша партiя, – вимовив вiн, нi до кого не звертаючись.

– Хороша, – погодився Тарас Адамович, – що скажете, Вiро?

– Я не граю у шахи.

– Тодi тим паче. Якi враження вiд гри? – поцiкавився колишнiй слiдчий.

– Думаю, вона доволi жорстока, – проказала дiвчина, – шкода вашого коня.

– Навряд чи вдасться уникнути жертв на полi битви, – погладив довгий вус Тарас Адамович.

– Сильвестр Григорович зберiг своiх коней.

– І програв. Ви любите коней, Вiро?

– А ви – нi?

Тарас Адамович уважно подивися на неi та мовив:

– Якщо говорити про тварин на шаховiй дошцi, вiддаю перевагу слонам, – вiн ледь торкнув пальцем струнку фiгуру.

Дiвчина звела брову:

– Чому? Вони сильнiшi?

– Зовсiм нi! – втрутився Сильвестр Григорович.

– Звичайно, – вiдповiв Тарас Адамович та усмiхнувся, – хоч iз приводу цього можна сперечатися вiчно.

Вiра перевела погляд з одного шахiста на iншого.

– Не розумiю…

Сильвестр Григорович супився i мовчав, Тарас Адамович спробував пояснити.

– У шахах усе залежить не лише вiд фiгури.

Важливим е позицiя, iншi фiгури на дошцi, етап гри. Традицiйно слона i коня вважають рiвноцiнними, але я бiльше довiряю практицi. Мiж двома конями i двома слонами я оберу двох останнiх. Якщо говорити про комбiнацii, то слон у супроводi пiшакiв сильнiший, нiж кiнь у такiй самiй компанii. Якщо на дошцi лишаться тiльки два слони, теоретично мат супернику поставити можна, двома конями – нi.

– Це справдi так? – запитала Вiра у Сильвестра Григоровича.